Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченко А.О., Федорова М.О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 по справі № 7/201-НА

за позовом Державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод"

до Кам'янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Державне підприємство "Довжоцький спиртовий завод"(далі –Підприємство, позивач) звернулось до господарського суду із позовом (з уточненням позовних вимог), яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - ОДПІ, відповідач) від 24.12.2003 № 0010101542/0, від 27.01.2004 № 0010101542/1, від 31.03.2004 № 0010101542/2, від 09.06.2004 № 0010101542/3, від 24.12.2003 № 0010111542/0, від 27.01.2004 № 0010111542/1, від 31.03.2004 № 0010111542/2, від 09.06.2004 № 0010111542/3, від 24.12.2003 №0010121542/0, від 27.01.2004 № 0010121542/1, від 31.03.2004 № 0010121542/2, від 09.06.2004 № 0010121542/3, від 24.12.2003 № 0010131542/0, від 27.01.2004 № 0010131542/1, від 31.03.2004 № 0010131542/2, від 09.06.2004 № 0010131542/3, від 24.12.2003 № 0010141542/0, від 27.01.2004 № 0010141542/1, від 31.03.2004 № 0010141542/2, від 09.06.2004 № 0010141542/3, від 24.12.2003 № 0010161542/0, від 27.01.2004 № 0010161542/1, від 31.03.2004 № 0010161542/2, від 09.06.2004 № 0010161542/3, від 24.12.2003 № 0010171542/0, від 27.01.2004 № 0010171542/1, від 31.03.2004 № 0010171542/2, від 09.06.2004 № 0010171542/3, від 24.12.2003 № 0010191542/0, від 27.01.2004 № 010191542/1, від 31.03.2004 № 010191542/2, від 09.06.2004 № 0010191542/3, від 24.12.2003 № 0010201542/0, від 27.01.2004 № 0010201542/1, від 31.03.2004 № 0010201542/2, від 09.06.2004, № 0010201542/3, якими на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з акцизного збору, зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, з податку на додану вартість позивачу визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірах 10-20 % у сумі 125 618,27 грн.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2006, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 по справі № 7/201-НА позов задоволено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення винесено з порушенням норм чинного податкового законодавства, зокрема, на підставі актів за результатами перевірки проведеної органом податкової служби не за місцезнаходженням Підприємства та не за місцезнаходженням об’єкта щодо якого проводилась перевірка.

Не погодившись із судовими рішеннями у справі, ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередньої інстанцій і постановити нове рішення про відмову у позові.

Письмових заперечень на касаційну скаргу позивач не надав.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальних перевірок 24.12.2003 та 25.12.2003 податковим органом було складено акти, на підставі яких ухвалені оскаржувані податкові повідомлення –рішення.

Крім того, судами встановлено, що запис в акті про відмову директора та головного бухгалтера Підприємства від підписання актів не відповідає дійсності, що підтверджується поясненнями головного бухгалтера Підприємства про відсутність факту проведення будь –яких перевірок у даний період (фактично на Підприємство інспектор не виїжджав, будь –які документи органом податкової служби не витребовувалися) та копією супровідного листа відповідача від 25.12.2003 про направлення актів перевірки та прийнятих на підставі цих актів податкових повідомлень - рішень поштою, які були отримані позивачем 29.12.2003.

Вирішуючи спір у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій керувались Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС, Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 № 429 (z1023-02) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та дійшли правильного висновку, що відповідачем порушено установлений порядок проведення документальної перевірки будь –якого типу перевірки (планова, позапланова, зустрічна, камеральна), які провадяться державними податковими органами.

Безпідставними є посилання скаржника на те, що акт перевірки не породжує певні юридичні наслідки, оскільки саме на підставі актів до позивача застосовано штрафні санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення .

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 18.10.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 по справі № 7/201-НА залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.