Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є- головуючий,

Гуріна М.I.,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління з питань праці та соціального захисту населення Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 травня 2006 року та постанову судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань праці та соціального захисту населення Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення грошової допомоги,

в с т а н о в и л а :

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Посилався на те, що відповідач в порушення вимог частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно сплачує йому як учаснику бойових дій грошову допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого за 2003-2005 роки утворилася заборгованість, яку просив стягнути в сумі 1 898,75 грн.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 травня 2006 року позов задоволено.

Постановою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2006 року змінено рішення суду першої інстанції та стягнуто з відповідача заборгованість за 2004 рік в сумі 342,25 грн.

В касаційній скарзі відповідач вказує, зокрема, на те, що суди не врахували вимоги Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , згідно з яким і відбувалася сплата грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій. Просить скасувати судові рішення та ухвалити нове.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій й відповідно до вимог частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно до 5 травня має право на одержання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

У 2003 році отримав разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 90 грн., у 2004 році - 120 грн., у 2005 році - 250 грн., тобто відповідно до частини 7 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) з врахуванням обмежень, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що розміри грошової допомоги, які були встановлені законами про державний бюджет суперечать вимогам Конституції України (254к/96-ВР) .

Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині стягнення грошової допомоги за 2004 рік апеляційний суд виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №20-рн/2004 у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), - визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), зокрема, положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється у таких розмірах: зокрема, учасникам бойових дій - у розмірі 120 гривень.

Виплати грошової допомоги позивачу за 2003 й 2005 роки правомірно проведені з урахуванням вимог Законів України про Державний бюджет України на вказані роки.

З висновками судів не можна погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Законами України про державний бюджет України на певний рік встановлювався розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій на відповідний рік.

Обгрунтовуючи заперечення проти позову суб'єкт владних повноважень посилався на компетенцію, якою наділений у вирішенні питань, пов'язаних з виплатою разової грошової допомоги учасникам бойових дій, та на вимоги законів, якими встановлений її розмір.

Завдання адміністративного судочинства, згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а у разі виникнення сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, він звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

В порушення вимог процесуального закону суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір належним чином не встановили коло повноважень Управління з питань праці та соціального захисту населення Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області щодо виплати разової грошової допомоги передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , джерела фінансування цих виплат. У рішеннях не навели докази, що підтверджують незаконність рішень, дій чи бездіяльності вказаного відповідача при визначенні розміру грошової допомоги і її виплаті позивачу.

Статтею 92 Конституції України (254к/96-ВР) встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.

Законами України про державний бюджет України на певні роки встановлювався розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Перевіряючи вказані закони в частині встановлення розміру щорічної разової допомоги учасникам бойових дій на відповідність їх Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Конституції України (254к/96-ВР) суд першої інстанції вийшов за межі компетенції, встановленої статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , оскільки вирішення таких питань віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Апеляційний суд не врахував те, що відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України (254к/96-ВР) закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому правові підстави для перерахунку грошової допомоги за період до прийняття рішення Конституційним Судом України з урахуванням вказаного рішення відсутні.

Застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Порушення вимог законодавства, що допущені судами попередніх інстанцій, є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління з питань праці та соціального захисту населення Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.