Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Константинова В.В.. Южакової З.П., Коваленка В.В.

відповідача: Слюсаря С.А., Вапірова І.В., Топчій Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Енергодар Запорізької області (правонаступника Енергодарської об’єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області)

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.07.2005 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.04.2005

у справі № 24/372

за позовом Приватного підприємства "Енхол"

до Енергодарської об’єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ПП "Енхол" заявлено вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Енергодарської ОДПІ в Запорізькій області від 16.09.2004 №0000582310/0 та №0000592310/0.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.04.2005 позов задоволено. Визнано недійсними оскаржувані податкові повідомлення-рішення та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 36000 грн.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.07.2005 рішення місцевого господарського суду змінено в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката, зменшивши її до 6000 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представники у судовому засіданні касаційної інстанції просили в задоволенні касаційної скарги відмовити, змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, задовольнивши вимоги в цій частині в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 55 КАС України у справі здійснено заміну відповідача Енергодарської об’єднаної державної податкової інспекції на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м.Енергодар Запорізької області.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету позивачем сум податку на додану вартість за період вересень 2003 р., жовтень 2003 р., квітень 2004 р., за результатами якої складено акт №218-23/010-04860128 від 13.09.2004 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено податковий кредит на суму 304294,75 грн., у тому числі за вересень 2003 р. на 104134,75 грн., за жовтень 2003 р. на суму 200160 грн.

На підставі акту перевірки 16.09.2004 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000592310/0 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3016 грн. за вересень 2003 р. та 107214 грн. за жовтень 2003 р. та №0000582310/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 194064,75 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 97032,37 грн.

Як встановлено у справі, 29.09.2003 між ПП "Енхол" та ТОВ "Текстильна компанія "Домашній текстиль" укладено договір поставки № 08.ДК.2.006.09.03, згідно якого позивач придбав постільну білизну "Зодіак" у кількості 1675 одиниць на загальну суму 624808,50 грн., у т.ч. ПДВ 104134,75 грн.

На підставі виданої ТОВ "Текстильна компанія "Домашній текстиль" податкової накладної № 3009-11 від 30.09.2003 ПДВ в сумі 104134,75 грн. включений позивачем до податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за вересень 2003 р.

Оплата придбаного позивачем товару грошовими коштами підтверджується платіжними дорученнями №806 від 22.10.2003, №861 від 18.11.2003, №875 від 21.11.2006, №889 від 25.11.2003.

27.10.2003 між позивачем та ПП "Текстильна компанія "Домікус" укладено договір купівлі-продажу № ДКП.59/3 за яким позивач придбав тканину портьєрну "Чарівниця" у кількості 18000 м. на загальну суму 1200960 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 200160 грн.

На підставі виданої ПП "Текстильна компанія "Домікус" податкової накладної № 3110-1 від 31.10.2003 ПДВ в сумі 200160 грн. був включений до податкового кредиту звітного періоду який відповідає видачі податкової накладної, по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 р.

Оплата придбаного у ПП "Текстильна компанія "Домікус" товару здійснена позивачем частково грошовими коштами згідно платіжних доручень №895 від 22.11.2003, №102 від 10.02.2004, №116 від 18.02.2004, №117 від 17.02.2004, №191 від 26.03.2004, а частково шляхом вексельних розрахунків на суму 52763,03 грн. згідно акту приймання-передачі векселя б/н від 05.03.2004.

29.09.2003 між позивачем та ПП "Євроекспорт" укладено договір комісії № 29/1, згідно якого ПП "Євроекспорт" (комісіонер) здійснює від свого імені та за рахунок ПП "Енхол" (комітент) зовнішньоекономічні угоди з продажу на експорт товару зазначеног о у додатках до договору.

Згідно додатку № 1 від 30.09.2003 до договору комітент доручив комісіонеру здійснити реалізацію на експорт постільної білизни "Зодіак" у кількості 1675 одиниць загальною вартістю 527038,75 грн., а згідно додатку № 2 від 31.10.2003 до договору – тканини портьєрної "Чарівниця" в кількості 18000 погонних метрів загальною вартістю 1008000,00 грн.

Факт подальшої реалізації товару на експорт підтверджується вантажними митними деклараціями, з відміткою митниці про вивезення за межі митної території України, звітом комісіонера.

Роблячи висновок про відсутність у відповідача підстав для зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110230 грн. та визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 291097 грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем сформовано податковий кредит з дотримання положень пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за датою здійснення першої з подій, а саме за датою отримання податкової накладної.

Однак, з такою позицією судів попередніх інстанцій не можна погодитись, оскільки наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.

Відповідно до пп.7.5.1 та 7.5.3 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів із банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) – в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Валові витрати виробництва та обігу, згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наведеними нормами визначається предмет доказування в судовому процесі під час розгляду справи за позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань через завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ, до якого, зокрема, входять обставини щодо сум податкових зобов’язань та сум податкового кредиту платника у відповідному звітному періоді, здійснення платником податку придбання товарів (робіт, послуг), витрати на які входять до складу валових витрат або підлягають амортизації, правильності розрахунку платником суми відшкодування, що знаходиться в прямій залежності від суми ПДВ, перерахованої платником іншому платнику податку у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг).

Суди попередніх інстанцій, перевіряючи формування позивачем податкового кредиту звітного періоду на підставі отриманих від продавця податкових накладних, не з’ясовували періоди в яких фактично відбулося перерахування позивачем ПДВ контрагентам у складі ціни придбаних товарів.

Крім того судами не надана оцінка обставинами щодо оплати товару шляхом вексельних розрахунків на суму 52763,03 грн. за актом приймання-передачі векселя б/н від 05.03.2004, з огляду на приписи п.4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", та не з’ясовувалось питання оплати векселя.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, у зв’язку з чим судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Енергодарської об’єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.07.2005 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.04.2005 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.