Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів – Смоковича М.І.

Горбатюка С.А.

Весельської Т.Ф.

Чумаченко Т.А.

Мироненка О.В. (суддя –доповідач)

провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла"та управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради про визнання неправомірними дій суб’єкту владних повноважень за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2008 року ОСОБА_1,

У листопаді 2005 року позивачі звернулися в суд із позовом до Одеської міської ради щодо заборони позивачам приватизувати квартири №№36, 37, будинку АДРЕСА_1; зобов’язати Одеську міську раду дозволити і не перешкоджати позивачам приватизувати квартири №№36, 37, будинку АДРЕСА_1; стягнути з Одеської міської ради на їх користь судовий збір, сплачений при зверненні до суду. Свої вимоги мотивують тим, що вони тривалий час, проживають в окремих квартирах будинку АДРЕСА_1. Виявивши бажання приватизувати займані ними квартири, позивачі зверталися до різних інстанцій. 31.05.2005 року, Управлінням соціального захисту населення Одеської міської ради, була надіслана відповідь, з якої вбачається що в 1997 році, Одеською міською радою, було прийнято рішення про недопущення приватизації, обміну та ін. відчуження квартир в будинку АДРЕСА_1 який має статус "Пансіонату для самотніх осіб пенсійного віку", про що вони (позивачі) були поінформовані при заселенні в Пансіонат. Позивачі ніколи, не відмовлялися від приватизації займаних ними квартир, а пункт про заборону в приватизації, зазначений в путівках на заселення, вважали помилковим, і про неможливість приватизувати свої квартири, вони довідались лише із зазначеної вище відповіді. Враховуючи той факт, що велика кількість квартир за адресою АДРЕСА_1 вже приватизовані особами що в них проживають –позивачі вказують на пряме порушення з боку відповідачів їх цивільних прав, що виразилося в неможливості реалізувати своє передбачене законодавчо право на приватизацію житла.

За час розгляду справи, судом першої інстанції були залучені в якості відповідачів: комунальне підприємство Одеської міської ради "Міське агентство з приватизації житла та управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2006 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла звернулися зі скаргами до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2008 року апеляційні скарги задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивачі звернулися із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що позивачам було відмовлено в приватизації займаних ними квартир під №№ 36,37 по АДРЕСА_1 з підстав наявності у будинку АДРЕСА_1 статусу "Пансіонат для самотніх осіб пенсійного віку", оскільки Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) містить вичерпний перелік об’єктів, які не підлягають приватизації і до яких не можна відносити їх житло. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 21 від 21.01.1995 р. Будинку ветеранів по вул. Педагогічній в м. Одесі був наданий статус Пансіонату для самотніх осіб пенсійного віку. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 27 від 27.01.1997 р. до рішення виконавчого комітету були внесені зміни та доповнення та затверджена нова редакція Положення про пансіонат для самотніх осіб пенсійного віку. Так, відповідно до п.4,6 цього Положення пансіонат є комунальною власністю міста и знаходиться в оперативному управлінні міського Центру соціальної допомоги. Пансіонат утримується за рахунок коштів міського бюджету.

Право на поселення та проживання у Пансіонаті надається по путівкам встановленої форми самотнім особам та подружнім парам, прописаним у м. Одесі, за умовою передачі міськвиконкому раніше займаної ними площі або належній їм на праві приватної власності квартири (будинку) (п.7 Положення).

Згідно пунктів 20 і 21 Положення приватизація приміщень в Пансіонаті, обмін, здійснення угод по їх відчуженню, прописка в Пансіонаті інших осіб, які не відповідають вимогам п.1 цього Положення, не допускається. Особи, які проживають у неприватизованих квартирах Пансіонату і чий соціальний статус відповідає статусу Пансіонату, звільняються від оплати за користування жилими приміщеннями та комунальними послугами.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що метою передачі будинку АДРЕСА_1 під Пансіонат є соціальних захист самотніх осіб пенсійного віку.

Крім того, згідно п.3 рішення міськвиконкому доручено Міському Центру соціальної допомоги сумісно з управлінням міськвиконкому по обліку, розподілу та реалізації жилої площі та управлінням житлово-комунального господарства прийняти організаційні заходи по приведенню приватизованих квартир відповідно із статусом Пансіонату.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"приватизації підлягає державний житловий фонд, що складається з житлового фонду місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що будинок по АДРЕСА_1 має статус пансіонату, право на і постійне проживання, лікування і догляд в якому отримують особи пенсійного віку, що не мають рідні при умові передачі житлової площі, яку вони раніше займали у розпорядження виконкомів районним адміністрацій м. Одеси. Обмін житлових приміщень, бронювання, проживання інших осіб в цьому будинку не допускається.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.