Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. – головуючий,

Амєліна С.Є. – суддя-доповідач,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 05 травня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року в справі за позовом Ясинуватського міського центру зайнятості Донецької області до Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області, третя особа відкрите акціонерне товариство "Пліменний завод "Більшовик" про визнання нечинним рішення,

У вересні 2005 року Ясинуватський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціальною страхування України на випадок безробіття звернувся в суд позовом, в якому просив визнати нечинним рішенняЯсинуватської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 27 серпня 2004 року №60, яким на підставі пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" списано відкритому акціонерному товариству "Пліменний завод "Більшовик" безнадійний податковий борг – 32 023,16 грн. заборгованості за страховими внесками на випадок безробіття, яка виникла станом на 16 червня 2003 року.

Постановою Господарського суду Донецької області від 05 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішеннямЯсинуватської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 27 серпня 2004 року №60 на підставі пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" списано відкритому акціонерному товариству "Пліменний завод "Більшовик" безнадійний податковий борг – 32 023,16 грн. заборгованості за страховими внесками на випадок безробіття, яка виникла станом на 16 червня 2003 року.

Вказане рішення порушує права та законні інтереси Ясинуватськогоміського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціальною страхування України.

Відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до статті 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом.

Таким загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у статтях 14 й 15 вказаного Закону.

Відповідно до частини 6 статті 1 вказаного Закону податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (1562-12) , сплаті не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тобто відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

У силу пункту 2 розділу 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту набрання чинності вказаним Законом України (набув чинності з 01 січня 2001 року) норми Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) у частині, що йому суперечили не застосовуються.

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) від 18 лютого 1997 року було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. У свою чергу, пункт 1.2 статті 1 Закону визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що страхові внески, зокрема на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів встановлених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків па платежі, які не включені у систему оподаткування.

Стаття 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлює, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Згідно з частинами 2 й 3 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Таким чином не можна вважати зобов’язання по страхових внесках податковим боргом, на який поширюється дія Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Включення Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування па випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податками чи зборами, які визначені законами України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) .

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що податковим органом безпідставно прийнято рішення про списання заборгованості по страховим внесками па випадок безробіття як податкового боргу, оскільки зобов’язання по страхових внесках не є податковим боргом, на який поширюється дія Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 05 травня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31 липня 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.