Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Костопільського сільського споживчого товариства

на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2005 р.

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р.

у справі № 12/38

за позовом Костопільського сільського споживчого товариства

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.02.2005 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення №0000782343/0 від 16.12.2004 р. з моменту його прийняття. Стягнуто з Костопільської МДПІ на користь Костопільського споживчого товариства судові витрати в розмірі 203,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р. вказане рішення скасовано. У позові відмовлено.

Костопільське сільське споживче товариство подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити. Позов задовольнити частково. Визнати недійсним з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення № 0000782343/0 від 16.12.2004 р. в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 4899,75 грн. сумою податкового зобов’язання Костопільського сільського споживчого товариства. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: преамбули, п. 1.2, п. 1.5 ст. 1, п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.ст. 13, 14 Закону України "Про систему оподаткування".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки №001856 від 15.12.2004 р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000782343/1 від 16.12.2004 р. про визначення позивачеві за порушення п. 5, п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" податкового зобов’язання зі штрафних санкцій в сумі 4899,75 грн.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до спірних відносин норм Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) є неправомірним, оскільки встановлені в акті перевірки порушення не належать до порушень податкового законодавства, а визначені до сплати санкції не є податковими платежами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції свою позицію мотивував тим, що актом перевірки належним чином зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушень, за які до позивача застосовані штрафні санкції.

Суд касаційної інстанції зазначає, що наявність факту зафіксованого актом перевірки порушення позивачем правил то ргівлі тягне за собою визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення лише в частині визначення штрафних санкції за вказане порушення, як податкового зобов’язання.

Застосування за порушення вимог законодавства, якими встановлені правила торгівлі, штрафної санкції шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, є неправомірним. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких визначає Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення вимог податкового законодавства, яким не є Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання зі сплати податку, збору (обов’язкового платежу), визначену контролюючим органом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення може бути прийнято лише щодо податкових зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

З огляду на викладене, у суду першої інстанцій не було підстав повністю визнавати недійсним податкове повідомлення-рішення, а у суду апеляційної інстанції – відмовляти у позові повністю.

Оскільки судове рішення суду першої інстанцій є помилковим лише в частині, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Костопільського сільського споживчого товариства задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2005р. скасувати.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 10.02.2005 р. змінити, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000782343/0 від 16.12.2004 р. в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 4899,75 грн. сумою податкового зобов’язання".

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.