Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Панченка О.Н.,

суддів: Весельської Т.Ф., Смоковича М.I., Чумаченко Т.А., Штульмана I.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гудвіл" (далі -ТОВ "Компанія "Гудвіл") про стягнення 5431 гривень 82 копійки, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гудвіл" на постанову Господарського суду Луганської області від 17 липня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2006 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Компанія "Гудвіл" 5431 гривні 82 копійок як штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році.

Позивач обгрунтував вимоги тим, що відповідач належним чином не виконав обов'язки щодо виконання нормативу по створенню робочих місць для інвалідів та своєчасному інформуванню відповідних державних органів для їх працевлаштування.

Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Господарського суду Луганської області від 17 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі ТОВ "Компанія "Гудвіл", посилаючись на порушення судами першої та другої інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нову постанову про відмову в позові.

У запереченнях на касаційну скаргу Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 19 Закону України №875-ХII від 21 березня 1991 року "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) (далі - Закон №875) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно з пунктом 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року №314 (314-95-п) (далі - Положення №314) підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють робочі місця для працевлаштування інвалідів за власні кошти.

Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами), організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1767 (1767-2001-п) , підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно до підпункту 3.3.3. Iнструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України №171 від 07 липня 1995 року (z0287-95) за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 серпня 1995 року за №287/823 (далі - Iнструкція), середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10-ПI на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2005 році становила 22 чоловіка. З урахуванням вказаних положень та фактичних обставин справи, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для ТОВ "Компанія "Гудвіл" у 2005 році становить 1 чоловік. Фактично у 2005 році на підприємстві не працював жоден інвалід.

Стаття 20 Закону №875 (875-12) встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Пункт 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1767 (1767-2001-п) ( далі - Порядок №1767), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживає заходи щодо їх стягнення у судовому порядку.

Положенням №314 (314-95-п) передбачено, що підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Положення про заходи щодо працевлаштування інвалідів до колективного договору відповідач не вносив. Така бездіяльність відповідача унеможливила відповідним органам направляти до підприємства - відповідача інвалідів для їх працевлаштування у звітному періоді.

З урахуванням викладеного, позивачем було нараховані штрафні санкції за порушення відповідачем нормативу робочих місць у 2005 році, тобто за одне робоче місце, яке не зайнято інвалідом, розмір штрафу склав 5 431 гривень 82 копійок. Зазначені штрафні санкції відповідачем сплачені не були.

Вказаним обставинам суди першої та апеляційної інстанцій дали правильну правову оцінку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що обгрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Доводи, зазначені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

З огляду на викладене оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування або зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гудвіл" залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Луганської області від 17 липня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.