К-24887/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення яким визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій за порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій - Текст документа

Заявлено позовні вимоги про часткове скасування рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 2500 грн. від 30.01.2006 № 0000222330/0, яке винесено за наслідками проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу магазину, що належить позивачу, і про що складено Акт від 27.01.2006 № 101400102305, де встановлено порушення п.1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та наказу ДПА України "Про затвердження Порядку реєстрації, опломбування, застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) за товари (послуги)", а саме при реалізації 1 пляшки керосину та 1 пляшки уайт-спіріту на загальну суму 13 грн. розрахункова операція проведена без застосування РРО та видачі відповідного розрахункового документу. Також на місці проведення розрахунків було виявлено готівкову виручку в розмірі 500 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 18.04.2006 по справі № 129/12-06 позов задоволено повністю з підстав необгрунтованості оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006 по справі № 129/12-06 рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено повністю. Визнано нечинним (протиправним) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.01.2006 № 0000222330/0 в частині застосування до позивача штрафних санкцій на суму 2 435 грн. В частині застосування до позивача 65 грн. штрафних санкцій рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.01.2006 № 0000222330/0 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд не погодився із позицією суду першої інстанції, посилаючись на норми ст. 1 п.1.2 ст. 3 та п. 1 ст. 17 Закону України "Про порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" та дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.01.2006 № 0000222330/0 лише в частині визначення позивачу штрафних санкцій на суму 65 грн. (13 грн. х 5) і як наслідок, визнав правомірними позовні вимоги про часткове скасування відповідного рішення.

Зазначивши про те, що позивачем факт реалізації 1 пляшки керосину та 1 пляшки уайт-спіріту на загальну суму 13 грн. і проведення розрахункової операції без застосування РРО та видачі відповідного розрахункового документу не заперечується, суд апеляційної інстанції визнав, що сума застосованих штрафних санкцій не відповідає розміру, визначеному в п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , яку потрібно застосувати до даних правовідносин.

Не погодившись із постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006 по справі № 129/12-06, відповідач - ДПI у Макарівському районі Київської області (далі - ДПI) подав касаційну скаргу. ДПI погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині спростування доводів місцевого господарського суду про безпідставність і необгрунтованість рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.01.2006 № 0000222330/0. Разом з тим, ДПI не погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо розміру штрафних санкцій, зазначивши, що при розрахунку санкції, судом не взято до уваги дані Акту перевірки та в неповній мірі застосовано положення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , так як на момент перевірки РРО відсутній, про що і було зазначено в Акті перевірки. Також в Акті перевірки було зазначено, що на місці проведення розрахунків виявлено готівкову виручку підприємця в розмірі 500 грн. чим порушено ч. 1, 2 ст. 3 цього Закону, однак відповідальність за таке передбачена ч. 1 ст. 17 Закону.

На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи, так як у разі здійснення фізичною особою - платником єдиного податку торгівлі підакцизними товарами (крім пива на розлив) розрахунки мають проводитись із застосуванням РРО при продажу всіх товарів, що є в реалізації, а тому з огляду на викладене, штрафна санкція, застосована до ОСОБА_1. має становити 2500 грн. (500 грн. х 5). А тому скаржник просить змінити постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006 в частині задоволення позову повністю та визнання протиправним рішення в частині розміру штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засідання проти скарги заперечив, зазначаючи про неправомірність дій відповідача.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ст. 15 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосувань реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) - контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведені розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державні податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевір згідно із законодавством України. А згідно ст. 17 вказаного Закону - за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товар (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції.

При цьому розглядаючи даний спір необхідно врахувати, що в силу ч. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) - органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Тобто необхідно врахувати, що Господарським судом Київської області від 18.04.2006 по справі № 129/12-0 встановлено, що в Акті перевірки від 27.01.2006 № 101400102305 зазначено про порушення п.1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , при цьому також необхідно врахувати, що рішення про застосування штрафних санкцій від 30.01.2006 № 0000222330/0 на суму 2500 грн. винесено на підставі Акту перевірки від 27.01.2006 № 000010/2330/2721119387. Тобто підставою для винесення рішення ДПI були обставини, встановлені в іншому Акті перевірки. Також було встановлено, що на місці проведення розрахунків на момент перевірки реєстратор розрахункових операцій був відсутній.

Крім того, у оспорюваному рішенні про застосування штрафних санкцій зазначено, що штрафні санкції застосовані за порушення позивачем п. 11, ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , де визначено право ДПI застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України; та згідно із ст. 19 Закону України "Про застосувань реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , якою встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, щореалізують для застосування у сферах, визначених цим Законом, реєстратори розрахункових операцій з числа включених до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення яких внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовується фінансова санкція у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний реалізований реєстратор розрахункових операцій, при цьому вартість реалізованої продукції повертається покупцю, а реалізована продукція підлягає конфіскації, - до відповідача застосована штрафна санкція в сумі 2500 грн.

Таким шляхом суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не мав права визнавати, що сума застосованих штрафних санкцій не відповідає розміру, визначеному в п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , яку на думку суду апеляційної інстанції потрібно застосувати до даних правовідносин, і відповідно помилковим було визнавати нечинним (протиправним) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.01.2006 № 0000222330/0 в частині застосування до позивача штрафних санкцій на суму 2 435 грн., а в частині застосування до позивача 65 грн. штрафних санкцій рішення ДПI про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.01.2006 № 0000222330/0 залишати без змін.

Розглядаючи правомірність постанови Господарського суду Київської області від 18.04.2006, необхідно погодитись із обгрунтуванням судом першої інстанції свого рішення тим, що із змісту наведеної вище ст. 19 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , так само як і ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) вбачається, що її норми стосуються чітко визначених суб'єктів, до яких не відноситься позивач, у зв'язку з чим, позивач не міг порушити вимоги відповідних статей і до нього не можуть бути застосовані відповідні штрафні санкції.

Відповідно позиція суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем правомірно винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.01.2006 № 0000222330/0 в частині визначення позивачу штрафних санкцій на суму 65 грн. (13 грн. х 5) є помилковою, оскільки при цьому суд зазначає, що позивачем факт реалізації 1 пляшки керосину та 1 пляшки уайт-спіріту на загальну суму 13 грн. із проведенням розрахункової операції без застосування РРО та видачі відповідного розрахункового документу - не заперечується. В даному випадку необхідно звернути увагу на те, що судове рішення не може базуватись на взаємно виключних висновках. Таким чином суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки задовольнивши позов, було скасовано постанову Господарського суду Київської області від 18.04.2006 по справі № 129/12-06, якою також позов задоволено повністю, що є порушенням вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо постановлення судового рішення, яке повинно бути обгрунтованим, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, необхідно погодитись із постановою суду першої інстанції, так як оспорюване рішення ДПI взагалі винесене безпідставно та необгрунтовано. А щодо мотивів про неможливість встановлення зі змісту позовної заяви в якій саме частині позивач просить скасувати рішення ДПI, необхідно зазначити, що дане не впливає на висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та можливість виходу за межі позовних вимог при скасуванні оспорюваного рішення у повному обсязі.

Отже, при прийнятті судового рішення суд першої інстанцій дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнив позов., а постанова Господарського суду Київської області від 18.04.2006 по справі № 129/12-06 належним чином мотивована і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону та підлягає залишенню в силі. Відповідно постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.07.2006 по справі № 129/12-06 підлягає скасуванню, як така, що винесена при помилковому застосуванні норми матеріального права.