К-24194/07 Про скасування податкових повідомлень-рішень (закінчення строку давності для застосування штрафних санкцій) - 05.11.2009 Прийняття

Постановою господарського суду Харківської області від 17.07.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2007, позов задоволено з мотивів застосування до позивача штрафних санкцій поза межами 1095-денного строку давності, установленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Харківська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що штрафні санкції згідно з оспорюваними рішеннями було накладено на ПФ "Знак"за несвоєчасне погашення податкових зобов’язань, які було сплачено позивачем у 2005 році, а тому висновок судів про порушення контролюючим органом вимог підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону є невірним.

У судове засідання представники сторін не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- в акті Харківської ОДПІ "Про результати проведення перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість"від 26.05.2006 № 63 зафіксовано факт несвоєчасної сплати позивачем податку на додану вартість у сумі 907,33 грн. із затримкою більше 90 днів;

- на підставі цього відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2006 № 0000541500/0, згідно з яким позивача було зобов’язано сплатити штраф у сумі 147,49 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.05.2006 № 0000531500/0, згідно з яким позивача було зобов’язано сплатити штраф у сумі 84,94 грн.;

- за наслідками оскарження позивачем названих рішень в адміністративному порядку з огляду на установлені підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону строки давності визначення суми податкових зобов’язань:

рішенням начальника Харківської ОДПІ від 19.06.2006 № 6648/10/25-009 податкове повідомлення-рішення від 26.05.2006 № 0000541500/0 скасовано; податкове повідомлення-рішення від 26.05.2006 № 0000531500/0 залишено без змін; збільшено розмір штрафної санкції з податку на додану вартість на 66,47 грн.;

рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області від 21.08.2006 № 3112/10/25-010 назване рішення начальника Харківської ОДПІ скасовано в частині збільшення розміру штрафної санкції з податку на додану вартість на 7,76 грн., результатом чого стало прийняття Харківською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 06.11.2006 № 0000641500/3 про зобов’язання ПФ "Знак"сплатити штраф у сумі 58,71 грн. (66,47 –7,76 (грн.).

В основу рішення про задоволення позову було покладено висновок судів про те, що оскільки оспорювані штрафні санкції було нараховано на суму податкових зобов’язань, кінцевий термін сплати яких припадав на період з травня 2002 року по вересень 2002 року, 1095-денний строк давності для застосування цих санкцій вже минув.

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна.

Так, згідно з підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону податкове зобов’язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї ж норми Законі податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 названої статті штрафна санкція (штраф) –це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 статті 17 вказаного Закону встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що сума штрафних санкцій за змістом Закону є складовою податкового зобов’язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.

Чинне законодавство не містить норми, яка б встановлювала початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов’язання, а підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов’язання із штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Правильність такого тлумачення правових норм підтверджується і приписами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону, за змістом якого штраф за затримку сплати податкового зобов’язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу. У випадку ж обчислення строку застосування штрафу з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, затримка платником сплати узгодженого податкового зобов’язання понад 1095 днів взагалі унеможливлювала б накладення на такого платника стягнень в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону.

Наявними у справі доказами підтверджується, що оспорювані штрафні санкції, а саме –штраф у сумі 58,71 грн. за рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області від 21.08.2006 № 3112/10/25-010 та штраф у розмірі 84,94 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.05.2006 № 0000531500/0 - було застосовано до позивача у межах 1095-денного строку з моменту фактичної сплати ПФ "Знак"відповідних сум податкових зобов’язань (що сталося у 2005 році).

Будь-яких заперечень щодо правильності обчислення оспорюваних штрафних санкцій позивачем не надано.

Відтак висновок попередніх інстанцій про невідповідність оспорюваних рішень вимогам чинного законодавства України слід визнати помилковим.

За таких обставин ухвалені у справі акти підлягають скасуванню відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України як незаконні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

2. Постанову господарського суду Харківської області від 17.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2007 у справі № АС-27/770-06 (22-а-2234/07) скасувати.

3. У позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.