К-35944/06 Про визнання недійсним рішення в частині впорядкування тарифів на послуги з теплопостачання - 15.04.2008 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Формула" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2006 року у справі №1/79-24/21 (1/126-14/36) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Формула" до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи - Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго", Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення, -

У лютому 2005 року ТОВ "Формула" звернулось до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2002р № 378. "Про впорядкування тарифів на послуги з теплопостачання" із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.10.2002р. №371, від 27.12.2002р.№ 666, від 25.02.2003р. № 149; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.10.2003р. № 844 "Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання"; рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 15.02.2005р. № 138 "Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання".

Справа судами неодноразово розглядалась. В процесі розгляду справи до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет позову було залучено Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго", Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.03-19.05.2005 року позов частково задоволено. Визнано незаконними з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Львівської міської ради: від 18.10.2002р. № 378 "Про впорядкування тарифів на послуги з теплопостачання"; від 27.12.2002 р. № 666 "Про внесення змін до рішення виконкому від 18.10.2002 р. №378"; п.п. 1.2 та 1.3 п. 1 рішення № 149 від 25.02.2003 р.; п.2 та 3 рішення № 844 від 03.10.2003 р. "Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання"; рішення № 138 від 15.02.2005 р. "Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2006 року рішення господарського суду Львівської області скасовано, а в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ "Формула" просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права, та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області, яке вважає законним та обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.10.2002р. виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 378 "Про впорядкування тарифів на послуги з теплопостачання", відповідно до п.1 якого з 11.10.2002р. розрахунки за теплову енергію та послуги з теплопостачання проводити за тарифами згідно з додатками №№ 1, 2, 3, 4.

Як вбачається з названих додатків, тарифи встановлені в гривнях з врахуванням ПДВ за 1 гігакалорію:

- в додатку № 1 встановлені тарифи на теплову енергію та теплопостачання для виконавців комунальних послуг в розмірі 66,30 грн. за 1 Гкал;

- в додатку № 2 - тарифи на теплову енергію для бюджетних установ і організацій -76,31 грн. за 1 Гкал, для інших споживачів - 101,26 грн. і 112,60 грн. за 1 Гкал;

- в додатку № 3 - тарифи для населення - 69,71 грн. за 1 Гкал з теплопостачання, підігрів води - 3,76 грн. за 1 Гкал в зимовий період, 2,68 грн. за 1 Гкал в літній період;

- в додатку № 4 - для споживачів, крім населення, які знаходяться у житлових будинках: для бюджетних установ і організацій -.79,72 грн. за 1 Гкал, для інших споживачів - 105,05 грн. та 116,39 грн. за 1 Гкал. Крім того, в названому додатку встановлені тарифи на послуги з гарячого водопостачання.

Рішенням виконкому Львівської міської ради від 27.12.2002р. № 666 "Про внесення змін до рішення виконкому від 18.10.2002р. № 378", додатки № № 1,2 до рішення № 378 викладено в новій редакції, а саме:

додаток № 1 - тарифи теплопостачальних організацій на постачання теплової енергії для виконавців комунальних послуг, які в подальшому надають послуги населенню - 66,30 грн. за 1 Гкал (з бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами, що знаходяться у житлових будинках, розрахунки проводяться за тарифами, передбаченими додатком № 2);

додаток № 2 - тарифи теплопостачальних організацій на постачання теплової енергії для бюджетних установ і організацій - 76,31 грн. за 1 Гкал, для інших споживачів-101,26 грн. та 112,60 грн. за 1 Гкал.

Згідно п. 1.2 та п. 1.3 рішення виконкому Львівської міської ради від 25.02.2003р. №149 "Про внесення змін і доповнень до рішень виконкому від 18.10.2002р. №№ 371, 378", пункт 3 рішення № 378 викладено у новій редакції та доповнено пунктом 3 додаток № 3.

Відповідно до рішення № 844 від 03.10.2003р. "Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання" затверджено норми витрат води на гаряче водопостачання згідно із додатком № 1 (п.1 рішення) та затверджено з 15.10.2003р. і з 01.01.2004 року нові тарифи на теплову енергію та послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання згідно із додатками №№ 2, З, 4 ( п. 2 рішення).

Пунктом 3 названого рішення визнано такими, що втратили чинність: пункти 1, 2 рішення виконкому Львівської міської ради від 18.10.2002р. № 378; додаток № 2 до рішення від 27.12.2002р. № 666; п. 1.3 рішення від 25.02.2003р. № 149.

Рішенням виконкому Львівської міської ради від 15.02.2005р. № 138 "Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання" затверджено методику розрахунку кількості теплової енергії на підігрів води у зимовий та літній періоди, а також затверджені тарифи на теплову енергію та послуги з теплопостачання, які вводяться з 25.03.2005р. Крім того, визнано такими, що втратили чинність рішення виконкому Львівської міської ради № 666 від 27.12.2002р. та п. 2 рішення № 844 від 03.10.2003р.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до повноважень виконавчого комітету міської ради належить встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

Як вбачається з оспорюваних рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради вони прийняті у відповідності з повноваженнями наданими 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про природні монополії" від 20.04.2000 р. регулюється діяльність суб’єктів природних монополій, зокрема, у сфері централізованого теплопостачання. Стаття 8 цього Закону передбачає, що предметом регулювання діяльності суб’єктів природних монополій є ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій.

Частиною 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. до антиконкурентних дій органів влади, місцевого самоврядування віднесено, зокрема, надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що встановлюючи тарифи для різних категорій споживачів: для виконавців комунальних послуг, для бюджетних установ і організацій, для населення, споживачів, крім населення, які знаходяться у житлових будинках, відповідач виходив з ціни природного газу, що складає значну частину собівартості теплової енергії і яка визначається прейскурантом цін НАК "Нафтогаз України" і є різною для різних категорій споживачів.

Крім того, оскаржуваними рішеннями встановлено однаковий тариф в межах окремої категорії споживачів, тобто відсутні передбачені ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні дії з боку відповідача, які б надавали окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів господарювання пільги чи інших переваги, які ставили їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводило б або могло призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Щодо встановлення оспорюваними рішеннями різних тарифів щодо окремих категорій споживачів, то тут також слід зазначити, що не всі категорії споживачів по даних рішеннях є суб’єктами господарювання, а отже, в силу ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції"" прийняття виконавчим комітетом Львівської міської ради оспорюваних рішень не може розглядатись як вчинення антиконкурентних дій.

Положенням про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання передбачено обов'язковість органу місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено прийняття рішення, попередньо погоджувати в органах Антимонопольного комітету України, установлення порядку визначення цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності, а не самі проекти рішення про встановлення тарифів.

Оспорюваними рішеннями по даній справі встановлено саме тарифи на теплову енергію та послуги з теплопостачання, а не визначено порядок їх встановлення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Формула" відхилити, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2006 року - залишити без змін.