Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Кравченко О.О.,

Харченка В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради на постанову Костянтинівського міськрайонного суду від 29 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року у справі № 2-а-79/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, третя особа –Головне управління Державного казначейства у Донецькій області на неправомірні дії та зобов'язання виплатити недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2090 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і відноситься до першої категорії таких постраждалих, є інвалідом третьої групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Однак відповідач не проводить йому зазначені виплати у визначеному Законом розмірі.

Просив суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду від 29 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради просить скасувати зазначені вище судові рішення, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІІ групи і має право на користування компенсаціями та пільгами передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) і перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення м. Красноармійська Донецької області.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відповідно до ст. 48 цього Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (256-2002-п) , якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп –п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік"розмір мінімальної заробітної плати в 2008 році на час виплати позивачу допомоги на оздоровлення становив 525 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним підпункт 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI (107-17) "Про Державний бюджет України на 2008 рік", яким була зупинена дія статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виходячи із приписів чинного законодавства рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання.

Однак, відповідач у червні 2008 року виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) - в сумі 90 гривень. Зазначеною постановою № 562 всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі для інвалідів третьої групи –90 гривень.

Суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та дійшли вірного висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2008 рік, а не вказана Постанова КМУ №562 (562-2005-п) .

Судами першої та апеляційної інстанцій дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення у червні 2008 року у розмірі 90 гривень обґрунтовано визнано неправомірними.

Висновок суду першої та апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій немає.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області відхилити, а постанову Костянтинівського міськрайонного суду від 29 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.