Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Міненку I.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Миколаївської області від 17.08.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України про зміну підстави звільнення, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України про скасування пункту 18 наказу Заступника Міністра оборони України - Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України від 17.07.2001 року № 138 про звільнення його з військової служби в запас за пунктом 65 підпункту "ж" Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу - у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, зобов'язання Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України змінити підставу про звільнення з військової служби в запас на пункт 65 підпункту "в" - за станом здоров'я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про обмежену придатність до військової служби.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.04.2006 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 17.08.2006 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Миколаївської області від 17.08.2006 року, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.04.2006 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок проходження служби особами офіцерського складу на час звільнення позивача зі служби регулювався Тимчасовим положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу з 01.08.1976 року і був звільнений взапас 24.09.2001 року наказом командира військової частини 03961 від 24.09.2001 року № 179 на підставі наказу заступника Міністра Оборони України - Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України від 17.07.2001 року № 138 за пунктом 65 підпункту "ж" Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу - у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Вироком військового суду Миколаївського гарнізону від 07.03.2001 року ОСОБА_1 було засуджено за частиною другою статті 172 та пунктом "б" статті 254 Кримінального Кодексу України (2341-14) до 3 років позбавлення волі умовно з випробувальним строком на протязі 1 року і штрафу.

Наявність обвинувального вироку, що набрав законної сили, є підставою для звільнення військовослужбовця за пунктом 65 підпункту "ж" Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, ОСОБА_1 військово-лікарською комісією 25.05.2001 року визнаний обмежено придатним до військової служби, що дає підстави для звільнення за станом здоров'я (підпункт "в" пункту 65 Положення).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до вимог цього Положення його мали звільнити з тих підстав якими надаються найбільші права й пільги після звільнення, а саме за станом здоров'я.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що Командувач мав лише одну підставу для звільнення позивача - за наявністю обвинувального вироку та послався на положення пунктів 82, 89 Iнструкції про порядок застосування в Збройних Силах України Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, введеної в дію наказом Міністра Оборони України № 141 від 30.06.1993 року, відповідно до яких право на звільнення військовослужбовця, до якого є обвинувальний вирок, у період випробувального строку за інших (крім пункту "ж") підстав, обмежено певними обставинами. Отже, положення пункту 89 Iнструкції про те, що коли офіцер має декілька підстав для звільнення, звільняються на тій підставі, на якій надаються найбільші права й пільги після звільнення, не застосовується до випадків, коли є обвинувальний вирок, а тому колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області дійшла вірного висновку про те, що при звільненні ОСОБА_1 дії Командувача були правомірними.

Позивач звернувся до суду з позовом у лютому 2006 року та просив визнати протиправним рішення, яке було прийняте у липні 2001 року, а тому суд апеляційної інстанції обгрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 пропустив строки звернення до суду, передбачені главою 31-А Цивільного процесуального права України 1963 року, який діяв під час виникнення правовідносин, так і статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та визнав необгрунтованими посилання позивача, як на причину пропущення строків посилання на те, що обчислюватись строк повинен з дня ознайомлення з матеріалами справи.

Iнші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Миколаївської області від 17.08.2006 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .