Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду міста Києва від 03.08.2006

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006

у справі № 28/90-А

за позовом закритого акціонерного товариства "Джерело"(далі –ЗАТ "Джерело")

до ДПІ

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – не з’явились,

відповідача – Приліпко А.Д.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою господарського суду міста Києва від 03.08.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006, позов задоволено: визнано недійсним рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.04.2006 № 0000722306/0 в частині визначення штрафу у сумі 490 921,15 грн. Ухвалені у справі рішення мотивовано тим, що договір найму за своєю правовою природою не є договором з надання послуг у сфері торгівлі чи громадського харчування, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (далі –Закон).

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати названі судові акти попередніх інстанцій зі спору та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з огляду на припис пункту 1 частини першої статті 9 Закону ЗАТ "Джерело"як підприємство торгівлі повинен був застосовувати реєстратор розрахункових операцій під час приймання готівкових коштів за надані в оренду (суборенду) приміщення.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані штрафні санкції було застосовано до позивача за наслідками проведення ДПІ перевірки магазинів ЗАТ "Джерело"щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, оформленої актом від 07.04.2006 № 000255, в ході якої було виявлено, зокрема, факт одержання позивачем готівкових коштів як оплату за надані в оренду (суборенду) приміщення без застосування реєстратора розрахункових операцій з оформленням прибуткових касових ордерів на загальну суму 98184,23 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Розрахункова операція у розумінні статті 2 Закону являє собою приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Отже, з огляду на наведені норми Закон (265/95-ВР) пов’язує обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО саме зі здійсненням операцій з продажу товарів та/або надання послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Разом з тим, як вірно зазначили попередні судові інстанції, передача нерухомого майна у тимчасове платне користування за договором найму не є за своєю юридичною сутністю ані продажем товару (оскільки не передбачає переходу права власності на відповідне майно), ані наданням послуги (адже правова конструкція договору оренди не передбачає надання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності).

За таких обставин слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою, відповідно до якої під час прийняття готівкових коштів від орендарів за орендоване майно позивач не повинен був застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

З урахуванням викладеного передбачених Законом підстав для скасування правильних по суті та обґрунтованих рішень попередніх судових інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 03.08.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 у справі № 28/90-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.