Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.I.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання Міненку I.М.,

за участю представника відповідача Макієнко Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час висушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді заступника начальника - начальника відділу стягнення податкового боргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції, стягнення середньомісячного заробітку за час висушеного прогулу з 21.06.2005 року по день ухвалення судового рішення.

Постановою Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2005 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника відділу стягнення податкового боргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції з 24.06.2005 року, стягнуто з державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 5 435 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 року, а постанову Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 14.11.2005 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 12 Закону України "Про державну службу" (3723-12) передбачені обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу, зокрема не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника відділу стягнення податкового боргу Джанкойської ОДПI з 10.02.2004 року. Наказом Державної податкової Адміністрації в Автономній Республіці Крим № 412-л від 21.06.2005 року в який були внесені зміни наказом № 464-л від 13.07.2005 року у частині дати звільнення з 21.06.2005 року на 24.06.2005 рік, ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади на підставі пункту 5 статті 30 Закону України "Про державну службу" (3723-12) (виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону).

Підставою для звільнення позивача з займаної посади став вирок Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2005 року та ухвала апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2005 року згідно яких позивач була визнана винною в скоєнні злочину за частиною другою статті 364 Кримінального Кодексу України (2341-14) : "Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисних мотивів в інтересах третіх осіб і в інших інтересах, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, спричинивши тяжкі наслідки". Позивач була засуджена до 3-х років позбавлення волі з випробувальним терміном (1 рік), без позбавлення права займати займаної посади, із застосуванням статей 69 та 75 - 76 Кримінального Кодексу України (2341-14) .

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивача правомірно звільнили з займаної посади, оскільки державна служба припиняється у разі виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі у випадках передбачених статтею 12 Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Доводи касаційної скарги про те, що за один злочин може бути призначено лише одне основне покарання (частина четверта статті 52 Кримінального Кодексу України (2341-14) ), а до позивача застосовано два покарання: позбавлення волі та звільнення з займаної посади не можуть бути взяті до уваги, оскільки за вчинений злочин до позивача від імені держави застосовано лише одне покарання - позбавлення волі. Стосовно звільнення з роботи, то це не є покаранням за вчинення позивачем злочину, а є наслідком виявлення обставини (судимість), що перешкоджає перебуванню державного службовця на державній службі.

Та обставина, що на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції випробувальний строк, встановлений вироком Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2005 року вже скінчився і ОСОБА_1 станом на 11.04.2006 року не мала судимості також не може бути взятою до уваги колегією суддів, оскільки на час звільнення з займаної посади позивач мала судимість.

Iнші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 року - без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .