К-16123/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення яким застосовано штрафні санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності (ЗЕД) - Текст документа

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Господарського суду Хмельницької області від 04.11.2005 р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 р.

у справі № 6/201-нА

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Модуль"

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2005 р. Відкрите акціонерне товариство "Модуль" (далі - ВАТ "Модуль") звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 01.04.2005р. № 0000152343/0 в частині нарахування пені в сумі 452 143,96 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що податковим органом було неправомірно нараховано штрафні санкції в сумі 452 143,96 грн., оскільки товар, який був поставлений нерезидентом позивачу за контрактом від 26.10.2004р. № 7В820314, та за який позивачем був здійснений авансовий платіж згідно з платіжним дорученням від 11.11.2004р. № 64НМ, перетнув митний кордон 04.12.2004р. Тобто позивачем не був порушений встановлений ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) термін з моменту здійснення авансового платежу.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 04.11.2005р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.02.2006р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.04.2005р. № 0000152343/0 в частині нарахування пені за порушення термінів проведення розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності в сумі 452143,96 грн.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

У запереченнях від 13.10.2006р. № 1445 на касаційну скаргу позивач просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2005р. податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства ВАТ "Модуль" по розрахунках за контрактом № 7 В820314 з фірмою "U.S. STEEL Kosіce, Slovak Republіk".

За результатами проведеної перевірки відповідачем 31.03.2005 року складено відповідний Акт № 106 234 21338358 (далі - Акт перевірки).

За даними Акту перевірки відповідно до імпортного договору з фірмою "U.S. STEEL Kosіce, Slovak Republіk" ВАТ "Модуль" здійснило перерахування валютних коштів з рахунку відкритому у КБ "Приватбанк" на рахунок нерезидента платіжним дорученням від 11.11.2004р. № БВ-0000643 на суму 640000,00 доларів США.

Згідно повідомлення Хмельницької філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" від 02.03.2005р. № Р.28.00.00.08.3.0.1/6-1010 станом на 01.03.2005р. сума заборгованості по здійсненій 11.11.2004р. оплаті становить 640000,00 доларів США.

Для перевірки пред'явлено належним чином оформлену відповідно до вимог п. 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574 (574-97-п) , вантажно-митну декларацію типу IМ-40 по товарах, ввезених на митну територію України на загальну суму 50124,00 доларів США.

Згідно даних СМR дата перетину кордону через Карпатську регіональну митницю 24.11.2004р., ввезено 62655 кг. сталі гарячеоценкової в рулонах.

Крім цього, на підприємстві в наявності були лише товаросупровідні документи з відміткою митниці про перетин товаром митного кордону України. А ВМД типу IМ-40 по даних товарах на підприємстві на дату проведення перевірки відсутні.

Станом на 31.03.2005р. по вказаному контракту рахується дебіторська заборгованість в сумі 568756,00 доларів США.

Отже, з урахуванням вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що в порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (185/94-ВР) (далі - Закон України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (185/94-ВР) ) відстрочення імпортних операцій за вищевказаним контрактом перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 4 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (185/94-ВР) порушення резидентами термінів, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2005р. № 0000152343/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД" в сумі 453822,94 грн. А саме, відповідно до додатку № 1 до Акту перевірки за період прострочення з 10.02.2005р. по 14.02.2005 р. нарахована пеня в сумі 1678,98 грн. та за період прострочення з 10.02.2005р. по 31.03.2005р. - в розмірі 452143,96 грн.

Позивач, погодився з нарахуванням податковим органом пені в розмірі 1678,98 грн., але вважає безпідставним нарахування в частині суми 452143,96 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку, що відсутність на момент перевірки належним чином оформлених вантажно митних декларацій IМ-40 на товари за наявності штампу митниці на товаросупровідних документах із зазначенням дати перетину митного кордону, не свідчить про відсутність перетину даними товарами митного кордону України в режимі імпорту.

Такого висновку суди дійшли, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 року № 959-ХII (959-12) (далі - Закон України від 16.04.1991 року № 959-ХII (959-12) ) імпорт (імпорт товарів) це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

При цьому, "Моментом здійснення імпорту" згідно з ст. 1 Закону України від 16.04.1991 року № 959-ХII (959-12) 1 є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття "момент перетину товаром митного кордону України" визначається також нормами Митного кодексу України (92-15) (з відповідними змінами та доповненнями).

Так, зокрема, п.2 ст.1 даного Кодексу визначає, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України (92-15) товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно зі ст. 72 вказаного нормативно-правового акту митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та супровідних документах.

Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару "Під митним контролем" неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску "Під митним контролем" з відповідною датою перетину митного кордону.

Крім того, на думку судової колегії, місцевим та апеляційним господарськими судами обгрунтовано вказано на те, що відповідно до пункту 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574 (574-97-п) , вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому, даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що вантажно митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Також, відповідно до пункту 1.8. Iнструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 (z0443-97) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 р. за № 43/2247, моментом перетину митного кордону при перевезенні залізничним транспортом при імпорті вважається початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

Отже, оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу "під митним ко нтролем" з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Таким чином, наведене спростовує доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, про те, що саме з оформлення вантажної митної декларації пов'язано здійснення імпортної операції.

Отже, як встановлено в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, 11.11.2004р. позивачем було перераховано авансовий платіж платіжним дорученням № 64 НМ від 11.11.2004р. на суму 640000,00 доларів США, за яким нерезидентом поставлені товари. При цьому, відповідно до відміток на попередніх повідомленнях: № 20486, № 20799, № 20798, № 20864, 20865, № 020917, № 020920, № 020919, № 020921, № 20993, № 20992 товар перетнув митний кордон в пункті пропуску Карпатської регіональної митниці, де 21.11.2004року, 27.11.2004р., 28.11.2004р., 01.12.2004р. та 04.12.2004р. був взятий під митний контроль, що підтверджується відмітками Карпатської регіональної митниці про взяття товару під митний контроль.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного Банку України.

Стаття 4 вказаного Закону передбачає, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Так, встановивши, що попередня оплата була здійснена 11.11.2004р., а товар надійшов в Україну до 04.12.2004р., тобто в межах строку, встановленого ст. 2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (185/94-ВР) , суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 4 цього Закону, для нарахування позивачу пені на підставі спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу, на те, що судом першої інстанції у прийнятому рішенні обгрунтовано зазначено, і це не спростовано скаржником у касаційній скарзі, про неправомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, в якому пеня за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначена як "сума податкового зобов'язання". Адже з правового аналізу норм Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) (далі - Закон України від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) ) податкове повідомлення-рішення як форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251-ХII (1251-12) і у випадках, які визначені п.4.2.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III (2181-14) .

Отже, оскільки пеня за порушення резидентами термінів, передбачених ст. 1 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (185/94-ВР) , не передбачена як вид податку або іншого обов'язкового платежу, і серед підстав для нарахування саме податкового зобов'язання немає випадку порушення резидентами термінів, які передбачені Законом України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (185/94-ВР) , визначення відповідачем позивачу пені як податкового зобов'язання не відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а прийняті ними рішення є законними та обгрунтованими.

Згідно з ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.