Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року у справі №2а-4955/08 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" про стягнення суми, -

У квітні 2008 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод", в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 178698,38 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Справа № К-24402/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно звіту відповідача за формою 10-ПІ за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у 2007 році 1094 особи, а фактично на підприємстві працевлаштовано 30 інваліди.

Таким чином, на підприємстві не виконаний норматив щодо працевлаштування 14 інвалідів.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судами також встановлено, що підприємство у 2007 році направляло звіти до центру зайнятості за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, інваліди самостійно не зверталися та не були направлені органами державної влади для працевлаштування на підприємстві.

Таким чином, відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.