Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - 05.11.2009 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 по справі № 14/191-06-5474А за позовом ТОВ "ПАКО"до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Одеської області від 11.07.2006 року в задоволені позову ТОВ "ПАКО"до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова –про задоволення позову.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 18.10.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду –скасувати, а постанову суду першої інстанції змінити в частині визнання штрафних санкцій податковим зобов’язанням, в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд свої висновки обґрунтовував тим, що ні в Наказі СДПІ у Приморському районі м. Одеси від 27.07.2005 року № 740 ні в будь-якому іншому документі, немає посилання на обставину, яка зумовила проведення позапланової перевірки ТОВ "ПАКО", у зв’язку з чим у відповідача відсутні підстави на проведення перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операції у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

29.07.2005 року працівниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси, на підставі наказу № 740 від 27.07.2005 року та посвідчень на перевірку за № 012085/2087 та № 012086/2086 від 27.07.2005 року, була здійснена перевірка кафе-бару "Форель", щодо контролю за здійсненням розрахункових операції у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, який належить ТОВ "ПАКО"і розташований за адресою база відпочинку "Трембіта", смт. Затока.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 15536325/23-20 від 29.07.2005 року.

Зокрема, в зазначеному акті зазначається про порушення позивачем п.1, п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"в редакції від 01.06.2000 року № 1776-III.

На підставі висновків вказаних в акті перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005182320/0 від 01.08.2005 року, яким до позивача застосована штрафна санкція у сумі 1 232,5 грн. за не проведення розрахункової операції через РРО та 3 510,00 грн. за невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків.

За наслідками апеляційного оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення до СДПІ у Приморському районі м. Одеси, ДПА в Одеській області та ДПА України, вказані скарги позивача залишені без задоволення, а зазначене податкове повідомлення-рішення СДПІ у Приморському районі м. Одеси –без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ПАКО"була здійсненна реалізація продуктів харчування на суму 246,50 грн. Розрахунковий документ, який свідчив би про проведення зазначеної операції через реєстратор розрахункових операції, позивачем не надано.

Крім цього, з акту інвентаризації наявних готівкових коштів від 29.07.2005р. вбачається, що працівниками податкового органу на місці перевірки було зафіксовано фактичне знаходження наявної готівки в сумі 1077,80 грн., а відповідно до даних Х-звіту станом на 22 год. 34 хв. 29.07.2005 року денна сума, яка повинна знаходитись на проведення розрахунків складає 129,25 грн.

Пунктом 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно п.1 ст. 17 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо застосування відповідачем до позивача штрафних санкції у розмірі 1232,50 грн. за не проведення розрахункової операції через РРО.

Відповідно до п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Стаття 22 вказаного Закону України передбачає, якщо у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що податковим органом правомірно застосовано до підприємства штрафні санкції у розмірі 3 510,25 грн. за невідповідність суми готівкових коштів при перевірці розрахунків.

З огляду на встановлені судом першої інстанції факти порушення позивачем п.1, п.13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"застосування до позивача фінансових санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Щодо посилання позивача на те, що СДПІ у Приморському районі м. Одеси не мала ніяких підстав проводити як планову, так і позапланову перевірку ТОВ "ПАКО", погодитись не можна з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№ 509-ХII від 04.12.1990р., згідно з якою, посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до положень ст.ст. 8, 9 зазначеного Закону, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції пов’язані із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

Указом Президента України "Про деякі заходи по врегулюванню підприємницької діяльності"№ 817/98 (817/98) від 23.07.1998р., органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності (далі –контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Згідно із визначенням, наведеним в ч.2 п.9 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"позаплановими перевірками вважаються, крім іншого, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках –за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника СДПІ у Приморському районі м. Одеси № 740 від 27.07.2005 року було затверджено графік проведення позапланової перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи на період з 29.07.2005р. по 09.08.2005р. щодо контролю за здійсненням розрахункових операції у сфері готівкового та без готівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності кафе-бару "Форель", розташованою за адресою: смт. Затока, Фірми "ПАКО"в період з 29.07.2005 року по 09.08.2005 року.

Відповідно до посвідчень на перевірку за № 012085/2087 та № 012086/2086 від 27.07.2005 року працівникам податкового органу доручалося проведення перевірки щодо дотримання позивачем вимог Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , указів Президента та інших нормативно-правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що перевірка здійснена податковим органом на законних підставах.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції з посиланням на відсутність підстав у податкового органу для здійснення перевірки, помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, не можна погодитись з висновками суду першої інстанції щодо правомірності визначення відповідачем штрафних санкції податковим зобов’язання, оскільки це суперечить вимогам Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) передбачається Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , який також встановлює порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкції що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Податкове повідомлення згідно із визначенням наведеним в Законі України "Про систему оподаткування" (1251-12) –це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплати суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом.

Таким чином, встановлені податковою інспекцією в акті перевірки порушення норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не відноситься до порушень податкового законодавства, а визначені податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції не є податковими зобов’язаннями, які стягуються у порядку, встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) № 2181.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції в частині визнання штрафних санкцій податковим зобов’язанням.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 225, 226, 230, 232 та ч.5 ст. 254 КАС України, -

Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року скасувати, постанову Господарського суду Одеської області від 11.07.2006 року змінити в частині визнання штрафних санкцій податковим зобов’язанням, в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.