Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області про стягнення одноразової грошової допомоги, яка переглядається за касаційними скаргамиОСОБА_1на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 11 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2006 року та Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області на постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2006 року

У лютому 2006 року ОСОБА_1звернулася в суд з позовом до УПСЗН Токмацької міської ради Запорізької області про стягнення одноразової грошової допомоги.

Зазначала, що їй, як інваліду 1 групи, згідно статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Посилаючись на те, що у 2005 році грошова допомога становила 440 грн., тобто у розмірі, що не співвідноситься із десятикратним розміром мінімальної пенсії за віком (332 грн. х 10), просила стягнути з відповідача 2920 грн. заборгованих виплат та стягнути виплату з урахуванням індексу інфляції і 3% річних, що складає 3158,1 грн.

У судовому засіданні представник позивачки уточнив позовні вимоги та просив стягнути з урахуванням 3% річних та індексу інфляції суму боргу - 3230,30 грн., а також видати нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід війни".

Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 11 травня 2006 року позов задоволено частково. З УПСЗН Токмацької міської ради Запорізької області стягнуто на користь ОСОБА_1заборгованість по разовій щорічній грошовій допомозі 2920 грн. за 2005 рік. В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2006 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про видачу нагрудного знаку скасовано. Зобов'язано УПСЗН Токмацької міської ради Запорізької області видати ОСОБА_1нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід". В решті частині постанову районного суду залишено без змін.

Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1та УПСЗН Токмацької міської ради Запорізької області звернулись із касаційними скаргами.

ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове рішення, а УПСЗН Токмацької міської ради Запорізької області порушує питання про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка має статус інваліда війни 1 групи.

Також встановлено, що їй у 2005 році разова грошова допомога виплачена у розмірі 400 грн.

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що виплата допомоги передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком і не може пов"язуватись з наявністю чи відсутністю коштів, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При цьому, суди дійшли висновку, що не підлягає стягненню разова щорічна грошова допомога з урахуванням індексу інфляції, оскільки не застосовується до грошових доходів, які мають разовий характер та 3% річних, які застосовуються до кредитних договірних правовідносин.

Крім того, зіславшись на відсутність в УПСЗН компетенції на видачу нагрудних знаків "Ветеран війни - інвалід війни", згідно частини першої пункту 7 Положення "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" затвердженого Кабінетом Міністрів України 12 травня 1994 року №302 (302-94-п) - суд першої інстанції відмовив в даній частині позовних вимог.

Змінивши рішення та ухваливши зобов'язати УПСЗН Токмацької міської ради Запорізької області видати ОСОБА_1нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід", апеляційний суд зазначив, що посилання на частину першу пункту 7 згаданого положення не відповідає фактичним обставинам справи.

З висновками судів частково не можна погодитися виходячи з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (частина друга статті 4 Закону).

За змістом статті 13 Закону, щорічно до 5 травня інвалідам війни і групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що фінансування витрат, пов"язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною першою статті 17-1 ( стаття доповнена Законом України від 19.06.2003 р.№ 968-ІУ (968-15) , який набув чинності 12.07.2003) визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Дія статті 13 Закону щодо розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни на 2005 рік не зупинялась, а Законами України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV (2285-15) , від 25 березня 2005 року N 2505-IV (2505-15) "Про держаний бюджет України на 2005 рік" установлено, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги інвалідам війни І групи здійснюється у розмірі 400 гривень.

Таким чином, судам необхідно було: навести докази, що підтверджують незаконність рішення, дії чи бездіяльності відповідача з невиплати допомоги до 5 травня у 2005 році, з урахуванням того, що Закон України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV (2285-15) "Про держаний бюджет України на 2005 рік" в частині визначення розміру виплат неконституційним не визнаний, а відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; навести правове обґрунтування та відповідні розрахунки щодо задоволення вимог у заявленому обсязі.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, а апеляційний суд помилки не усунув і відхиливши доводи скарги у своєму рішенні не навів обставин якими спростовується твердження відповідача про відсутність компетенції на здійснення виплат у непередбачених законами розмірах.

Згідно статті 18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки.

Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

За змістом частини другої пункту 7 Положення "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 травня 1994 року №302 (302-94-п) посвідчення ветеранів війни та нагрудні знаки видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України 12 травня 1994 року №302 (302-94-п) Державному комітетові у справах видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження доручено виготовити за заявкою Міністерства оборони необхідну кількість бланків посвідчень кожної категорії.

Державному комітетові з матеріальних ресурсів рекомендовано забезпечити зазначений комітет та відкрите акціонерне товариство "Українські ювеліри" матеріалами, необхідними для виготовлення бланків посвідчень та нагрудних знаків.

Оскільки відповідач доводив, що виготовлення знаків для ветеранів війни не здійснювалося то апеляційний суд мав перевірити заперечення та зазначити в чому полягала бездіяльність відповідача, а в рішенні повинен був навести спосіб його виконання у разі відсутності виготовлених нагрудних знаків.

Порушення вимог законодавства, що допущені судами попередніх інстанцій є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, а оскарженні рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скаргиОСОБА_1та Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 11 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 жовтня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.