Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Харченка В.В., суддів – Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Чалого С.Я., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 23 січня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосінтез" до ДПІ у Київському районі міста Донецька про визнання недійсними рішень, -

Постановою Господарського суду Донецької області від 23 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосінтез" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосінтез" до ДПІ у Київському районі міста Донецька задоволені, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 29.08.2005р. №0001602340/2 20608/10/23-513 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 147150 грн., в т.ч. основний платіж 104800 грн., штрафні ( фінансові) санкції 42350 грн. та визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 81989 грн.

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те, що валові витрати позивача та його податковий кредит з податку на додану вартість підтверджені належним чином первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Державна податкова інспекція у Київському районі міста Донецька звернулася з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 23 січня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року, прийнявши рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

На обґрунтування вимог скарги посилається на порушення норм матеріального права, зокрема на те, що підприємством під час перевірки н надано будь-яких документів, які б підтверджували його господарські стосунки з підприємствами, які зазначені в квитанціях про приймання вантажу в графах "відправник", "платник,одержувач" з огляду на наведене вважає, що витрати, пов’язані зі сплатою послуг по органі зад перевезень на адресу ДП "Клаксон" у розмірі 410 тис. грн. позивач безпідставно включив до складу валових витрат, а суму ПДВ у складі таких витрат у розмірі 81989 грн. до податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що за результатами планової комплексної документальної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДПІ у Київському районі м. Донецька прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 29.08.2005р. №0001602340/2 20608/10/23-513 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 147150 грн., у тому числі основний платіж 104800 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 42350 грн.(т.1, а.с.8);

- від 31.05.2005р. № 0001602340/0 9341/10/23-513, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 81989 грн., у тому числі: у вересні 2003р. в сумі 5752 грн., жовтні в сумі 3478 грн., квітні 2004р. в сумі 17213грн., травні 2004р. в сумі 23083 грн., червні 2004р. в сумі 6979 грн., липні 2004р. в сумі 19653 грн, серпні 2004р. в сумі 5831грн. (т.1, а.с.9).

Прийняття зазначених рішень обумовлено висновками акту перевірки від 26.05.2005р. № 68\23-1\32329560 про те, що позивачем, в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включені витрати по факту перевезення вугілля експедитором ДП "Кларксон", які не підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток на 104,8 тис. грн., у т.ч. за 3 квартал 2003р. в сумі 8,6 тис.грн., 4 квартал 2003р. в сумі 5,2 тис.грн., 2 квартал 2004р. в сумі 59,1 тис.грн., З квартал 2004р. в сумі 31,9 тис.грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що між позивачем (продавець) та фірмою "Clarkeson Investments LLC" США (покупець) був укладений контракт купівлі-продажу вугілля №2003\09\02 від 02.09.2003р. (т.1, л.с.63-69). Одночасно позивачем (Довіритель) з Дочірнім підприємством "Кларксон" м.Київ (Повірений) був укладений договір доручення №10\п від 02.09.2003р., за умовами п.1.1 та п. 1.2 якого Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя здійснити організацію перевезень вантажів Довірителя по території України та заключити на підставі цього договору контракти та договори з третіми особами, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень по території України (т. 1. л.с.70-71).

Відповідно до умов п.3.1 та п.3.2.2 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу вугілля №2003\09\02 від 02.09.2003р. (т.1, л.с.63-69) поставка вугілля здійснюється на умовах СРТ станція Маріуполь Донецька залізниця за залізничними реквізитами, що повідомляються безпосередньо покупцем - Фірмою "Clarkeson Investments LLC". В свою чергу, згідно п.2.1 договору доручення позивач зобов'язаний надавати повіреному всю необхідну інформацію (щомісячну кількість "товару", станції відправлення, станції призначення, найменування вантажу та ін.) для належного виконання доручення.

Згідно п.3.3 догово ру доручення №10\п від 02.09.2003р. по закінченню календарного місяця Повірений надає позивачеві звіт, у якому відображені всі витрати по виконанню доручення з додатком усіх документів, на підставі яких складається та підписується сторонами акт виконаних робіт за попередній період (т.1, л.с.71).

На виконання умов п.3.3 договору ДП "Кларксон" були складені відповідні звіти по виконанню доручення, на підставі яких позивачем здійснено оплату.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за порушення якого до позивача застосовані штрафні санкції, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Суди першої та апеляційної інстанцій послалися на те, що матеріали справи містять документи, якими підтверджуються валові витрати позивача, здійснені ним при виконанні зазначеного договору – доручення, та податкові накладні, виписані ДП "Кларксон".

Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на викладену процесуальну обмеженість прав суду касаційної інстанції колегією суддів не приймаються посилання скаржника на відсутність у позивача документів на підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька відхилити, постанову Господарського суду Донецької області від 23 січня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.