Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Гуріна М.І.,

Кобилянського М.Г.,

Федорова М.О.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою військової частини А2729 на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2729 про перерахунок надбавки,

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування судових рішень, якими задоволено позов. Просить направити справу на новий судовий розгляд.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині А2729. Вислуга років станом на 01 травня 2003 року - день введення надбавки за безперервну службу складала понад 5 років.

Вважає, що нарахування надбавки за безперервну службу за період з травня 2003 року по день звернення до суду не відповідає вимогам Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (389/2003) , й на думку позивача складає 10 відсотків грошового забезпечення. Вважаючи порушеним право на грошове забезпечення, у травні 2006 року звернувся в суд з позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Розглядаючи справу суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, прийшов до помилкового висновку про те, що суб'єкт владних повноважень порушив права позивача, встановивши надбавку за безперервну службу у розмірі меншому, ніж 10 відсотків грошового забезпечення.

З такими висновками неможна погодитися виходячи з наступного. Указом Президента України від 05 травня 2003 року №389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (389/2003) , зокрема, Міністрові оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, які мають високі результати у службовій діяльності, - надбавку у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби, зокрема, при стажі понад 5 років - до 10 відсотків, понад 10 років - до 30 відсотків.

На виконання Указу Президента України наказом Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №149 (z0411-03) затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, пунктом 2.4. якої передбачено, що виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.

Розмір встановленої позивачу надбавки за безперервну службу здійснювався в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі Центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду Збройних Сил України, що не суперечить вимогам вказаних нормативно правових актів.

Суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції у відповідності до вимог законодавства й не порушив права позивача щодо виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу військової частини А2729 задовольнити частково.

Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 30 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2006 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А2729 про перерахунок надбавки.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.