К-23047/07 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 04.11.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 30.05.2007 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №007123232/0 від 21.10.2005 р. про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2350278 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007 р. постанову господарського суду Чернівецької області від 30.05.2007 р. скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

КПФ "Лім"подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом норм матеріального права: ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п. 11 Інструкції "Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 (z0268-01) , та порушення норм процесуального права: ст. 66, ст. 69, ст. 70, ст. 81, ст. 133, 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

ДПІ у м. Чернівці у період з 10.10.2005 р. по 19.10.2005 р. було проведено позапланову виїзну документальну перевірку КПФ "Лім"з питань правильності визначення від’ємного значення з податку на додану вартість за січень 2005 року.

Актом перевірки від 19.10.2005 р. № 3246/13/23-2 встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягало у тому, що позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту за січень 2005 року податок на додану вартість в сумі 2350278 грн. та заявляти до бюджетного відшкодування від’ємне значення, оскільки не провів розрахунки за придбане обладнання, постачальники у ланцюгу постачання не сплатили податок на додану вартість до бюджету. Порушення зумовило завищення від’ємного значення з податку на додану вартість за січень 2005 року у сумі 2350278 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712323/0 від 21.10.2005 р. про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 2350278 грн.

Суд касаційної інстанції не може визнати законною постанову суду апеляційної інстанції, оскільки висновки суду щодо неправомірного заявлення позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, які обґрунтовані порушенням позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", не узгоджуються з вимогами Закону.

Визначена податковою інспекцією в акті перевірки та судами попередніх інстанцій у судових рішеннях правова підстава –п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за січень 2005 року не може бути правовою підставою для такого зменшення.

Пункт 1.8 ст. 1 Закону України визначає термін "бюджетного відшкодування", і не регламентує порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем у січні 2005 року до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суд апеляційної інстанції при вирішення даного спору не врахував, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Отже, суд апеляційної інстанції не дослідив обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема не дослідив дотримання позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР при формуванні податкового кредиту та заявленні до бюджетного відшкодування від’ємного значення. При цьому, обмежився посиланням на висновок експерта, який не був досліджений як доказ судом першої інстанції та який складений у межах кримінальної справи, яка судом не розглядалася та по якій не приймалося судове рішення.

Суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо підписання податкового повідомлення-рішення шляхом застосування факсимільного підпису. Суд апеляційної інстанції не зазначив обґрунтованих доводів тому, чи відповідає вимогам законодавства підписання податкового повідомлення-рішення про визначення платнику податку податкового зобов’язання шляхом застосування факсимільного підпису та чи набуває податкове повідомлення-рішення, за такої умови, сили акту індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, який породжує для платника податку певні правові наслідки і має для нього обов’язковий характер.

Порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права могло призвести до неправильного вирішення спору, у зв’язку з чим, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Колективного підприємства фірми "Лім"задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 30.05.2007 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.