Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Сороки М. О.

Штульмана І. В.,

Гашицького О. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до військової прокуратури Центрального регіону України, треті особи – Квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України в м. Києві, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України про визнання дій протиправними та скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2007 року, -

Позивачі звернулися до суду з позовом до військової прокуратури Центрального регіону України, треті особи – Квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України в м. Києві, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України про визнання протиправними дій щодо взяття на квартирний облік та розподіл квартири ОСОБА_3 та скасування відповідного рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно поставив на квартирний облік, нібито у зв’язку з поліпшенням житлових умов, начальника відділу Військової прокуратури Центрального регіону України полковника юстиції ОСОБА_3, який попередньо через рішення Деснянського районного суду м. Києва був визнаний таким, що втратив право користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 і в подальшому ОСОБА_3 незаконно була розподілена однокімнатна квартира АДРЕСА_2, яка не була вільною, і в якій на законних підставах проживала позивач ОСОБА_2

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2007 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі на вказані судові рішення позивачі ставлять питання про їх скасування в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та направлення справи на новий розгляд.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, оскільки вони ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що рішенням військового суду Київського гарнізону від 17 вересня 2004 року позовні вимоги військового прокурора Північного регіону України в інтересах Будинковолодіння № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1., ОСОБА_2 про їх примусове виселення з кв. АДРЕСА_2 задоволені. Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 22 липня 2005 року позивачам відмовлено у задоволенні їх позову про визнання недійсним ордеру, виданого Міністерством оборони України на спірну квартиру. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 травня 2006 року позивачам відмовлено у задоволенні позову до Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва про їх вселення до спірної квартири.

Отже, судами попередній інстанцій встановлено відсутність порушення прав позивачів з боку відповідача, оскільки позивачі є цивільними особами, ніколи не працювали в органах військової прокуратури і не перебували на квартирному обліку у прокуратурі регіону, а вищезазначені судові рішення свідчать про відсутність прав позивачів на спірну квартиру.

Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 КАС України.