Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченко А.О., Федорова М.О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

за участю представників сторін згідно журналу судового засідання, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 08.12.2006 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2007 по справі № 386/18-06

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Держаної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 (далі –Підприємець, позивач) звернулось до суду із позовною заявою (з доповненнями до позовної заяви) про скасування податкового повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області (далі –ДПІ, відповідач) від 03.08.2006 № 0000521700/0 27, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 28 455,00 грн. - основний платіж та 14 274,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та податкового повідомлення-рішення від 03.08.2006 № 0000531700/0 28, яким позивачу визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн., а також визнати недійсним рішення від 27.10.2006 № 15 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Постановою Господарського суду Київської області від 08.12.2006 по справі № 386/18-06 позов задоволено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2007 по справі № 386/18-06 апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а судове рішення першої інстанції змінено в резолютивній частині з підстав не вирішення судом першої інстанції доповнень до позовної заяви, яка викладена у наступній редакції: "Викласти п. 2 резолютивної частини постанови Господарського суду Київської області від 08.12.2006 у справі №386/18-06 в наступній редакції: "Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Богуславському районі № 0000531700/0 28 від 03.08.2006, № 0000521700/0 27 від 03.08.2006 та визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Богуславському районі № 15 від 27.10.2006 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу".

Викласти п. 3 резолютивної частини постанови Господарського суду Київської області від 08.12.2006 у справі №386/18-06 в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору".

Видачу відповідних виконавчих документів доручити господарському суду Київської області.

В іншій частині постанову Господарського суду Київської області від 08.12.2006 у справі №386/18-06 залишити без змін".

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач виконав всі умови для отримання відповідного відшкодування та мав всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач, ДПІ, подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість, а судові рішення – без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами виїзної планової документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків Підприємцем за період з 21.06.2004 по 31.12.2005 податковим органом було складено Акт від 16.05.2006, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР (168/97-ВР) " Про податок на додану вартість ", що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 11 216,68 грн.

За результатами виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства податковим органом було складено Акт від 26.07.2006, в якому зазначено, зокрема, про допущене порушення позивачем пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР " Про податок на додану вартість " за завищення суми податкового кредиту за травень - червень 2005 року, та пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ", пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 " Про податок на додану вартість " - за неподання декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року.

На підставі зазначеного Акту перевірки від 26.07.2006 податковим органом було ухвалено оскаржувані податкові повідомлення –рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємця, суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі керувались положеннями п. п. 7.2, 7.3, 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР " Про податок на додану вартість " у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та дійшли правильного висновку, що посилання відповідача на відсутність у податкових накладних опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм ) є безпідставними, оскільки видаткові накладні містять всі необхідні дані стосовно опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм) (а. с. 87-89).

Як визначено пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість " датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Недотримання покупцем порядку, встановленого пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону про податок на додану вартість, при існуванні незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суму податку на додану вартість, отримав податкові накладні від контрагента, зареєстрованого у встановленому законодавством порядку, який мав право складати податкові накладні, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність віднесення Підприємцем до податкового кредиту відповідної суми податку на додану вартість –правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Судами правильно застосовано закон і при вирішенні справи в частині посилання відповідача в обгрунування прийнятого податкового повідомлення –рішення від 03.08.2006 № 0000531700/0 28 за неподання позивачем декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем відповідно до вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " до податкового органу було подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2005 року, про що свідчить відмітка податкового органу про одержання останньої від 18.08.2005.

Посилання відповідача на відмову позивача від позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення –рішення від 03.08.2006 № 0000531700/0 28 спростовано запереченнями Підприємця, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість зазначеного вище податкового повідомлення –рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції установлено, що у зв’язку з непогашенням позивачем податкових зобов’язань, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях, та відповідно до ст. 6 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " відповідачем були виставлені позивачу податкові вимоги.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами " стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги. Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Із матеріалів справи вбачається, що друга податкова вимога виставлена 25.09.2006, а 27.10.2006 відповідачем прийняте рішення № 15 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Враховуючи, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надано доповнення до позовної заяви про визнання недійсним рішення № 15 та оскільки судами встановлено безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що в свою чергу призвело до винесення податкових вимог, внаслідок несплати визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях сум податкових зобов’язань, та прийняття рішення про стягнення коштів та продаж інших активів позивача, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо зміни судового рішення першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області залишити без задоволення .

Постанову Господарського суду Київської області від 08.12.2006 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2007 по справі № 386/18-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.