Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі Турчин Д.О., за участі представників скаржника Ясюк Г.I, позивача Поліщук В.А., Київської обласної ради Соловйова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на постанову господарського суду Київської області від 11.05.2006 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2006 р. по справі № А118\13-06 за позовом приватного підприємства "Еркер" до Київської обласної державної адміністрації, треті особи Києво-Святошинська районна рада, Київська обласна рада про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 525 від 05.09.2005 р. -

в с т а н о в и л а:

Приватним підприємством "Еркер" заявлено позов до Київської обласної державної адміністрації за участю третіх осіб: Києво-Святошинської районної ради та Київської обласної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 525 від 05 вересня 2005 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним розпорядженням скасовано окремі пункти розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації, які були підставою для отримання позивачем земельної ділянки в оренду для несільськогосподарських потреб, а тому позивач вважає, що порушено його інтерес на правомірне користування земельною ділянкою під час дії договору оренди.

Постановою господарського суду Київської області від 11.05.2006 р., яка залишена без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2006 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації "Про скасування деяких розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації" № 525 від 05.09.2005 р.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що розпорядження голови Київської обласної адміністрації, що оскаржується, прийняте в межах повноважень, визначених Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) , але із порушеннями норм Земельного кодексу України (2768-14) , що регулюють спірні правовідносини.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Київська обласна державна адміністрація подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування скарги посилається на невірне застосування судами норм матеріального права, які регулюють вказані правовідносини.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обгрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) та статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено по справі, розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 514 від 05.09.2003 р. "Про погодження місць розташування об'єктів" погоджено місце розташування земельної ділянки площею 5,2 га за рахунок земель науково-дослідного виробничого агрокомбінату "Пуща-Водиця" на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району приватному підприємству "Еркер" під будівництво багатоповерхових житлових будинків.

Розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 574 від 29 вересня 2003 р. вилучено та передано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 5,2 га ріллі за рахунок земель сільськогосподарського комплексу "Совки" державного підприємства "Науково-дослідний виробничий комбінат "Пуща-Водиця" на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинского району приватному підприємству "Еркер" під будівництво багатоповерхових будинків.

08.10.2003 р. між приватним підприємством "Еркер" та Київською обласною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови облдержадміністрації № 574 укладено договір довгострокової оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років.

05.09.2005 р. розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 525 скасовані розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 514 від 05.09.2003 р. та № 574 від 29.09.2003 р. в частині погодження місця розташування земельної ділянки та передачі в оренду вказаної земельної ділянки розміром 5,2 га приватному підприємству "Еркер".

Визнаючи протиправним та скасовуючи розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 525 від 05.09.2005 р., суди першої та апеляційної інстанцій послались на те, що воно не відповідає нормам земельного права, які регулюють спірні правовідносини, а саме, що спірна земельна ділянка розпорядженнями голови Київської обласної адміністрації № 514 та № 574 від 05.09.2003 р. та від 29.09.2003 р. правомірно передана в оренду приватному підприємству одноособовим розпорядженням голови облдержадміністрації, оскільки таке право йому надано законом, відповідає вимогам норм Земельного кодексу (2768-14) , оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності і 16.11.2005 р. рішенням Софіївсько-Борщагівської сільської ради № 26 був наданий позитивний висновок щодо передачі вказаної земельної ділянки в довгострокову оренду приватному підприємству "Еркер".

Проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла думки про передчасність вказаного висновку судів першої та апеляційної інстанції.

Висновок суду про те, що вказана земельна ділянка є державною власністю, оскільки відповідно до розпоряджень голови Київської обласної облдержадміністрації № 514 та № 574 земельна ділянка площею 5,2 га є ріллею та вилучається за рахунок сільськогосподарського комплексу "Совки" державного підприємства "НДВК "Пуща-Водиця" не можна вважати достовірним, бо суди, крім розпоряджень голови облдержадміністрації про передачу вказаної землі юридичній особі, не мали фактично даних, у власності кого перебуває вказана земельна ділянка, як того вимагає ст.78, 84 Земельного кодексу України (2768-14) . Вказана обставина належним чином судами не перевірена.

Крім того, у матеріалах справи наявні дані, що спірна земельна ділянка є ріллею, що відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України (2768-14) відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Матеріали справи не містять даних про зміну цільового призначення землі, як того вимагає ст. 20 ЗК України.

Не досліджувалось також в судах першої та апеляційної інстанцій питання правомірності прийняття вказаного розпорядження одноособово головою облдержадміністрації відповідно до вимог ст.17 Земельного кодексу України (2768-14) та ст.ст. 13, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) , які регулюють повноваження місцевих державних адміністрацій та голів місцевих державних адміністрацій.

При прийнятті рішення судами не в повній мірі враховані вимоги ст.ст. 123, 151 ЗК України, які зазначають, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. При наданні землі у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної республіки Крим.

Вказана норма передбачає надання такого висновку до прийняття рішення про надання земельних ділянок юридичним особам у користування.

Судами вказана обставина не враховувалась в сукупності з іншими наявними у справі доказами.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені повно та всебічно обставини справи та характер спірних правовідносин, а тому висновок суду про підставність позовних вимог є передчасним.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів -ухвалила:

Касаційну скаргу Київської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 11 травня 2006 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 липня 2007 р. по справі № А118\13-06 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.