Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Луганської області від 06.07.2005 р.

у справі № 10/302н

за позовом Закритого акціонерного товариства "Краснодонський завод "Автоагрегат"

до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Краснодонської ОДПI №0000671541/0 від 01.04.2005 р., яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) застосовано штрафні санкції в сумі 6806,97 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 06.07.2005 р. позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено тематичну перевірку з питань несплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по платі за спеціальне водокористування протягом граничних строків, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

На підставі акту прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не встановлює строків застосування штрафу, передбаченого пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону, оскільки специфіка нарахування даного штрафу така, що навіть несвоєчасна сплата може наступити, тобто саме порушення, може відбутися вже після закінчення 1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) передбачено граничний строк визначення податкового зобов'язання, а вищезазначений штраф і його обчислення не пов'язані з визначенням податкового зобов'язання. У зв'язку з чим, судом зроблено висновок, що днем порушення строку сплати узгоджених податкових зобов'язань по платі за спеціальне водокористування є день фактичної сплати, тобто 09.04.2001 р. та 25.11.2002 р., та про необхідність застосування при нарахуванні штрафних санкцій норм ст.250 ГК України (436-15) .

Однак, з такою позицією суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки вона є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи.

Позивачем не заперечується сплата податкового зобов'язання по платежу "плата за спеціальне користування водними ресурсами державного значення" з порушенням термінів сплати 02.04.2001 р., 25.05.2001 р., 21.08.2001 р., 21.05.2002 р., як зазначено відповідачем, однак в важає, що нарахування штрафних санкцій не може бути здійснено у зв'язку з пропуском встановлених ст.250 ГК України (436-15) строків.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , йому загрожує прогресуючий штраф за пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону.

Цей штраф застосовується залежно від строку погашення прострочених податкових зобов'язань за однією із ставок, визначених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та за наявності таких необхідних умов, як податкове зобов'язання має бути узгодженим та мають бути порушені граничні строки сплати податкового зобов'язання, установлені саме Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , зокрема, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону.

Висновок суду про застосування до спірних правовідносин строку давності, встановленого ст.250 ГК України (436-15) , та неправомірне накладення на позивача штрафних санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Відповідно до ст.250 ГК України (436-15) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначається, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.2 ст.1 зазначеного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням п.1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених пп.15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Дотримання відповідачем строків позовної давності, передбачених пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , при нарахуванні позивачу штрафних санкцій судом не встановлювалось.

Крім того, в матеріалах справи міститься ухвала Господарського суду Луганської області від 03.09.2003 р. у справі №10/193б, якою було порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Краснодонський завод "Автоагрегат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, передбачені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію.

Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст.1 Закону, де наведене саме визначення мораторію, тобто, - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Однак зазначені обставини не знайшли свого відображення в рішенні суду першої інстанції.

Таким чином, не встановлення вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково, рішення Господарського суду Луганської області від 06.07.2005 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.