Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Бутенка В.I.,

Сороки М.О. (доповідача),

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Острівської сільської ради, третя особа - Сокальський районний відділ земельних ресурсів про визнання дій протиправними, скасування рішення від 17.06.2005 р №26, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що звернулась до відповідача з письмовою заявою щодо надання їй, як реабілітованій, земельної частки (паю) на території Острівської сільської ради. Однак, рішенням № 228 від 13.12.2005 р. їй було відмовлено у включенні у списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) на території Острівської сільської ради. Тому просила суд визнати такі дії відповідача протиправними, скасувати рішення від 17.06.2005 р № 26, зобов'язати відповідача надати їй зазначений земельний пай та відшкодувати на її користь моральну шкоду.

Постановою Сокальського районного суду від 24 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України (2768-14) в редакції 1992 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров'я, культури, побутового обслуговування населення, зв'язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з числа цих осіб.

Встановлено, що в період з 05.06.1968 р. по 10.11.1992 р. ОСОБА_1 працювала санітаркою в Острівській лікарській амбулаторії. З 1975 року позивач проживає у м. Червоноград.

Висновок суду про те, що рішення Острівської сільської ради від 17.06.2005 р №26 про відмову ОСОБА_1 у включенні у списки осіб, які мають право на середню земельну частку (пай) на території Острівської сільської ради є обгрунтованим, оскільки позивач не відноситься до категорії осіб, які мають право на одержання середньої земельної частки в зв'язку з її проживанням на час приватизації земель за межами Острівської сільської ради, відповідає фактичним обставинам справи. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сокальського районного суду від 24 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 236 - 239 КАС України (2747-15) .