Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Весельської Т.Ф.,

Мироненка О.В.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

при секретарі Сидорович О.В.,

у відсутності сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 06 червня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року

у справі №13/114-06-3795А

за позовом дочірнього підприємства "Американський інститут здоров’я та науки"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

про скасування рішення,

У квітні 2006 року дочірнє підприємство "Американський інститут здоров’я та науки" (далі – ДП "Американський інститут здоров’я та науки" звернулося до суду з вказаним позовом, з урахуванням доповнень до нього, посилаючись на те, що Спеціалізованою державною податкової інспекцією у Приморському районі міста Одеси (правонаступник – Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси) проведена позапланова перевірка ДП "Американський інститут здоров’я та науки" з питання дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої складено Акт №2788/22-00/30030060/37 від 03 березня 2006 року (далі – Акт перевірки), яким встановлено порушення підприємством ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного повернення валютних коштів на територію України за контрактом №24 від 30 березня 2004 року у сумі 4907 дол. США.

На підставі Акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси (далі – СДПІ у Приморському районі м. Одеси) оформлено рішення №0000572200/0 від 20 березня 2006 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 27779 грн. 40 коп.

Позивач вважає, що зазначене податкове рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, а тому просив його скасувати, стягнути з Державного бюджету України на свою користь судові витрати та витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 06 червня 2006 року позовні вимоги задоволено: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 березня 2006 року №0000572200/0 СДПІ у Приморському районі м. Одеси скасовано.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року рішення суду першої інстанції змінено, а саме: в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн. відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси (далі – ДПІ) вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушеннями норм матеріального і процесуального права, а тому просить їх скасувати і залишити позов без розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та підтверджується матеріалами справи, між ДП "Американський інститут здоров’я та науки" (покупець) та фірмою "American Institute of Health and Science" (постачальник) було укладено контракт №24 від 30 березня 2004 року (а.с.27-29), відповідно до якого, з урахуванням змін від 23 грудня 2004 року, покупець доручає, а постачальник приймає на себе зобов’язання поставити харчові добавки в асортименті. Загальна вартість контракту - 4907 дол. США. Так, позивач перерахував 3575 дол. США 22 травня 2004 року, а - 1332 дол. США 27 травня 2004 року.

04 вересня 2004 року товар надійшов до України та знаходиться на складі КП "Міжнародний аеропорт "Одеса", під митним контролем, що підтверджується листом Одеської митниці №27/28-05/2080 від 15 березня 2006 року та штампом митного органу на накладній.

01 червня 2005 року між постачальником та покупцем до вищевказаного контракту було укладено додаткову угоду (а.с. 67-68), на виконання умов якої, а також договору поруки від 01 червня 2005 року (а.с. 69-71), - у порядку реституції кошти у сумі 4907 дол. США зараховані на валютний рахунок позивача 01 вересня 2005 року.

Податковий орган, вважаючи, що правовідносини між сторонами за контрактом №24 від 30 березня 2004 року припинились лише 01 вересня 2005 року (повернення авансового платежу), та не отримавши під час проведення перевірки ВМД типа ІМ-40 в підтвердження зворотного, дійшов висновку, що з боку позивача існують порушення приписів ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", на підставі чого відповідачем було складено рішення від 20 березня 2006 року №0000572200/0.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що, відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних по даній справі обставин, моментом здійснення імпорту є момент перетину товару митного кордону України, що імпортується від продавця до покупця, а моментом здійснення експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов’язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів або укладання кредитних угод.

Ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зокрема передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції, що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Також попередніми судовими інстанціями вірно вказано, що згідно з Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , Інструкцією про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою Постановою Національного Банку України №136 від 24 березня 1999 року (z0338-99) , Указу Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" №567/94 від 04 жовтня 1994 року (567/94) , поставка продавцем-нерезидентом товару відповідно до умов імпортного договору при укладенні резидентами договорів застосовується правила ІНКОТЕРМС, при цьому здійснення поставки – дата виконання нерезидентом усіх зобов’язань, покладених на нього за умовами договору. Крім того, наявність вантажно-митної декларації є обов’язковим документом для зняття з контролю імпортної операції лише у випадку визначення її необхідності за умовами контракту.

За правилами ІНКОТЕРМС 2000 за умовами "CIF" постачальником оплачується вартість, страхування та факт основного перевезення.

Таким чином, враховуючи, що п. 6 контракту №24 від 30 березня 2004 року визначено обов’язок постачальника здійснити поставку за умовами CIFОдеса (ІНКОТЕРМС 2000) відповідно до специфікації та авіавантажної накладної за відсутності вказівки на ВМД як документу, що засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованою правову позицію судів попередніх інстанцій про безпідставність нарахування відповідачем позивачу пені за порушення норм ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", починаючи з 11 вересня 2004 року по 01 вересня 2005 року, оскільки 04 вересня 2004 року харчові добавки перетнули митний кордон України та взяті Бориспільською митницею під митний контроль.

Оскільки доводи касаційної інстанції на спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, то їх рішення зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Одеської області від 06 червня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.