Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого – судді Фадєєвої Н.М.,

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі – Капустинському М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову господарського суду Львівської області від 21 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2006 року у справі №1/701-20/185А за позовом відкритого акціонерного товариства "Львівхім" до Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради про визнання права користування земельними ділянками, -

В липні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Львівхім" звернулося в суд з позовом до Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, в якому просило:

- визнати право користування на умовах оренди земельними ділянками по вул.Механічній 2 площею 0,2663 та

0,08 га

- зобов’язати Львівську міську раду прийняти рішення щодо передачі в оренду терміном на 10 років дані земельні ділянки.

__________________________________________________________________

Справа № К-38381/06 Доповідач: Леонтович К.Г.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) у випадку коли цільове призначення земельної ділянки не змінюється і межі її визначено в натурі, передача в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення.

Постановою господарського суду Львівської області від 21 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2006 року, позов задоволено частково. Визнано за позивачем право користування на умовах оренди земельною ділянкою по вул.Механічній 2 площею 0,2663 га та зобов’язано Львівську міську раду прийняти рішення щодо передачі в оренду дану земельну ділянку без зміни її цільового призначення.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Львівська міська рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.12.2005р. позивач звернувся до Львівської міської ради з заявою №1/2-1067 щодо надання в оренду земельної ділянки площею 0,26 га по вул.Механічній 2, яка є у користуванні позивача і на якій розташоване належне йому нерухоме майно, за рахунок існуючої земельної ділянки без зміни її цільового призначення для виробничих потреб та заявою за №1/2-757 від 19.11.2005 р. щодо погодження місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,08га по вул.Механічній для влаштування технологічної площадки для маневрування та стоянки автомобілів позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлі та споруди до особи переходить право власності на земельну ділянку, на якій розташовані дані об’єкти, що у відповідності до Закону України "Про оренду землі" (161-14) необхідний для оформлення даного права на земельну ділянку перелік документів може вимагатися органами місцевого самоврядування лише на момент оформлення договору оренди, а не на момент вирішення питання про надання земельної ділянки в оренду.

Однак, судова колегія Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Вирішуючи даний спір судами попередніх інстанцій не встановлені обставини, а саме: категорія спірної земельної ділянки, кому належать вказані земельні ділянки та чи користувався позивач і на яких підставах земельною ділянкою на момент виникнення спору. Судами не встановлено в чому саме полягає неправомірність дій суб’єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах, адже однією з позовних вимог і предметом спору у справі є також визнання за позивачем права оренди на земельну ділянку. Тобто між сторонами фактично існує спір публічно-правовий та спір про право на оренду спірної земельної ділянки, що суперечить вимогам ст. 21 КАС України і виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства спорів, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанцій допущені порушення процесуального законодавства, які впливають на правильність вирішення справи.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі, що являється грубим порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанції спростовують, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 21 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2006 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.