К-10695/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 09.04.2008 Прийняття

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.-11.08.2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2005 р., позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ № 0002262301/0 від 03.06.2005 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 43235,74 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 21617,87 грн. та № 0002262301/1 від 12.07.2005 р. Стягнуто з Євпаторійської ОДПІ на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуенерго" 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Євпаторійська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п. 11.11 ст. 11, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не врахування п.п. 2 п. 15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "про державне мито" та постанову Кабінету Міністрів України "Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу" від 29.03.2002 р. № 411 (411-2002-п) щодо звільнення податкових інспекцій від вказаних витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом комплексної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства Євпаторійською філією ОП "Кримтеплокомуненерго" № 168/23-1/26178681 від 31.05.2005р. за період з 01.07.2004р. по 31.03.2005р. зафіксовані такі порушення:

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (168/97-ВР) (із змінами і доповненнями), яке полягалоуневключеннідобазиоподаткуваннявартостіреалізованоїусерпні 2004 року проливноїустановки,вартістю50010грн.,втомучислі податок на доданувартістьусумі8335грн.,щозумовилозаниженняподатку на додану вартість у вказаному розмірі;

- п.п. 4.1, п.п. 4.5 ст. 4, п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у тому, що в результаті коригування податкових зобов’язань шляхом їх зменшення внаслідок списання безнадійної дебіторської заборгованості, нарахованої за постачання теплової енергії, у липні та серпні 2004 було заниженоподатокнадодану вартість у сумі 10882,39грн.;

- п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягало у включенні до складу податкового кредиту суми податку за отримані послуги та товарно-матеріальні цінності на підставі податкових накладних, виписаних з порушенням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в тому числі за липень 2004 р. в сумі 3345,82грн., серпень 2004р. в сумі 360грн., вересень 2004р. в сумі 80грн., жовтень 2004р. в сумі 4227,61грн., листопад 2004р. в сумі 8315,33грн., грудень 2004р. в сумі 2541,53грн., а всього на суму 18870,29грн.;

- п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у включенні до податкового кредиту суми по податковим накладним за операцією, яка не є об’єктом оподаткування, а саме: відшкодування Євпаторійською філією Орендному підприємству "Кримтеплокомуненерго" витрат по орендній платі державного майна за лютий 2005р. на суму 1695,58грн. та за березень 2005р. на суму 3452,48грн., тоді коли фактично орендні послуги надавались Фондом майна Автономної Республіки Крим, а не ОП"Кримтеплокомуненерго".

Податковим повідомленням-рішенням Євпаторійської ОДПІ №0002262301/0 від 03.06.2005 р. позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 43235,74грн. та штрафних санкцій у розмірі 21617,87грн.

За результатами адміністративного оскарження винесено податкове повідомлення-рішення №0002262301/1 від 12.07.2005 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій в тих же розмірах.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

1. Як було встановлено судами попередніх інстнацій, 09.08.2004 між ОП "Кримтеплокомуненерго" в особі директора Євпаторійської філії та ТОВ "Енергетик" укладено договір купівлі-продажу №2 проливної установки ПРУ-05, договірна вартість якої визначена сторонами в розмірі 50010грн., в тому числі податок на додану вартість 8335 грн. Згідно пункту 2.2 договору оплата майна здійснюється протягом 60 календарних місяців наступних за днем підписання договору в готівковій або безготівковій формі.

Додатковою угодою № 1 до цього договору від 09.08.2004р. сторони змінили редакцію п. 1.6 договору і визначили, що право власності, а також ризики на майно виникають у покупця при стовідсотковій оплаті майна, а оформлюється актом прийому-передачі майна.

Позивач нараховував податкові зобов’язання з податку на додану вартість відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто за правилом "першої події" у тих податкових періодах, коли в оплату установки підприємству надходили грошові кошти на банківський рахунок, визначаючи базу оподаткування без порушень приписів п. 4.1 чи п. 4.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , на що посилається податкова інспекція.

Протягом періоду вересень – березень 2005 р. суми часткової оплати за проливну установку, що надходили на рахунок позивача від ТОВ "Енергетик", включались до бази оподаткування, операції відображались у Книзі продажу товарів, тобто, якщо по операції з продажу проливної установки в серпні 2004 мало місце заниження податкових зобов'язань на суму 8335 грн., то в наступних періодах мало місце завищення податкових зобов’язань з ПДВ, які визначались на суми отриманих часткових оплат цієї установки.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про відсутність з боку позивача порушень порядку визначення бази оподаткування, яке б зумовило заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість у серпні 2004 року у сумі 8335 грн.

Податкова інспекція у касаційній скарзі не зазначає, у чому ж полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", яка передбачає порядок визначення бази оподаткування, зокрема у разі продажу товарів без сплати чи часткової сплати їх вартості грошовими коштами суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, виходячи із фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

2. Судами попередніх інстанцій також достовірно встановлено, що коригування позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість у липні та серпні 2004 року у сумі 10882,39грн. в сторону зменшення у зв’язку із списанням безнадійної дебіторської заборгованості, нарахованої за постачання теплової енергії, відповідає вимогам пункту 4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , згідно із якими в разі визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

При наданні послуг з опалення ТОВ "Візит-21", Євпаторійському РТП, ТОВ "Кримтрансагробуд", СПМК 50, позивач визначав свої податкові зобов’язання в період з жовтня 1997 року по грудень 2000 року, тобто до внесення відповідних доповнень до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо касового методу податкового обліку.

Податкові зобов’язання визначались за правилом "першої події", у даному випадку - дата оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг, але період і податкові декларації з податку на додану вартість, коли це відбувалось, відповідач не досліджував, що призвело до необґрунтованих висновків щодо обов’язку позивача визначати базу оподаткування операцій з поставки вказаних вище послуг за касовим способом згідно із п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та, відповідно, відсутністю у позивача права здійснити коригування суми податкового зобов’язання у сторону зменшення у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством.

Податкова інспекція у касаційній скарзі не зазначила, в чому ж полягає неправильне застосування судами п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та неправильне вирішення справи у цій частині.

3. Висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне зменшення позивачеві податкового кредиту на суму 18870,29 грн. та нарахування податкового зобов’язання по причині певних недоліків у податкових накладних є правильними та такими, що ґрунтуються на вимогах законодавства.

Виходячи із приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), тільки відсутність податкової накладної (митної декларації чи іншого подібного документу згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відсутність у податкових накладних хоча б одного з реквізитів, встановлених п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість.

Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі непідтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включеного до складу податкового кредиту (абз. 2 п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"). Відсутність вини позивача виключає покладення на нього відповідальності у вигляді донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

В результаті ретельного дослідження обставин, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові накладні виписані платниками податку на додану вартість і характер наявних в них недоліків не є таким, що позбавляє накладну сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, на підставі якого формується податковий кредит.

Нереалізація покупцем наданого йому права звернутися із заявою до податкового органу у порядку, встановленому п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, оскільки згідно з абз. 2 п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження податковими накладними сум податку, включених до податкового кредиту, на момент перевірки.

4. Судами попередніх інстанції правильно вирішено спір щодо формування Євпаторійською філією ОП "Кримтеплокомуненерго", яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ОП "Кримтеплокомуненерго" на відшкодування витрат з орендної плати за лютий – березень 2005 року за орендовані у Фонду майна Автономної Республіки Крим основні засоби, що перебувають на балансі філії, яка їх використовує у власній господарській діяльності.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, ОП "Кримтеплокомуненерго" при сплаті орендної плати формує свій податковий кредит лише в частині орендованого майна, що ним використовується у власній господарській діяльності. В іншій частині податковий кредит надається філіям шляхом виписування їм податкових накладних, одночасно головне підприємство формує за цими податковими накладними власні податкові зобов’язання, що, як правильно враховано судами попередніх інстанцій, не заборонено чинним податковим законодавством та не шкодить бюджетним інтересам.

Податкова інспекція у касаційній скарзі, посилаючись на порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1. п. 7.3, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не обґрунтувала свою позицію щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за вищевказаними орендними операціями.

Порушень норм процесуального права стосовно розподілу судових витрат суд касаційної інстанції не вбачає, оскільки суд першої інстанції правильно керувався спеціальною процесуальною нормою - ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, поклавши судові витрати на відповідача.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних в обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Євпаторійської об’єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.-11.08.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.10.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.