Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: Хазова Ю.М.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі (правонаступник Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції )

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р.

у справі № 2/334

за позовом Приватного підприємства фірми "Юнісон"

до Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ПП – фірма "Юнісон" звернулось з позовом до Рівненської ОДПІ про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №0000852343/0 від 08.10.2004 р., якими за порушення вимог п.п.1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано штрафні санкції в розмірі 5918 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.11.2004 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р., позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що відпуск товару по талонам не є розрахунковою операцією, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій передбачених п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Крім того, встановлені відповідачем в акті перевірки порушення не відносяться до порушень податкового законодавства, а визначені до сплати санкції не є податковими платежами, а тому застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та прийняття на його підставі податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що судом невірно застосовано ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.2.6 Наказу Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 р. (z0567-01)

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представника у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст. 221 КАС України.

У справі здійснено заміну сторони Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції правонаступником Державною податковою інспекцією у Рівненському районі, у зв’язку з проведеною реорганізацією.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Перевіркою щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої відповідачем складено акт від 28.09.2004 р., встановлено відпуск позивачем паливно-мастильних матеріалів по талонах на суму 1183,60 грн. без проведення через реєстратор розрахункових операцій.

За результатами перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000852343/0 від 08.10.2004 р., яким застосовано штрафні санкції на суму 5918 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем були укладені з покупцями договори на обслуговування та зберігання нафтопродуктів, згідно яких позивач на автозаправній станції зберігав паливо покупців вказане в накладних, і яке в подальшому відпускалось по талонах, вданих позивачем та завірених печаткою покупця. Оплата палива покупцями здійснювалась у безготівковій формі. Талони погашались і в повторний оборот не залучались.

Згідно п.10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами розрахунки з покупцями за придбані ними нафтопродукти, інші товари проводяться за готівку в національній валюті, в безготівковому порядку, за кредитними картками або в іншому порядку відповідно до законодавства.

Визначення валютних цінностей наведено в ст. 1 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій застосовуються до розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

У зв’язку з чим, судами зроблено висновок, що талони не є засобом валютно-фінансових відносин, а також платіжними документами, вираженими в валюті України, а тому відпуск товару по талонам (після попереднього розрахунку готівкою або безготівково по договору) не є розрахунковою операцією.

Однак, зазначені висновки судів першої та апеляційної інстанції не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

При цьому слід зазначити, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не містить обмежений перелік безготівкових операцій, на які поширюються його вимоги та в той же час звільняє від обов’язку проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій лише певне коло суб’єктів підприємницької діяльності (ст.9 цього Закону).

Згідно зі ст.2 вищеназваного Закону розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу).

У справі встановлено, що місцем такої реалізації товарів (нафтопродуктів) є АЗС, що належать позивачу.

Талони при здійсненні вказаних операцій не можуть використовуватись лише як акт приймання-передачі, оскільки право власності на товар (нафтопродукти) може настати лише при передачі пального. Факт переходу права власності від позивача до контрагентів підтверджено поверненням талону продавцю-позивачу, при цьому відсутність талону позбавляє права на отримання палива.

Таким чином, придбання особами за готівкові чи безготівкові кошти талонів на пальне не звільняє позивача від обов’язку проведення операцій по відпуску товару за такими талонами через реєстратор розрахункових операцій.

Висновки судів попередніх інстанцій, що застосовані оспорюваним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції за порушення Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не можуть бути податковим зобов’язанням у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а тому підстави для визначення їх як податкового зобов’язання, доведення граничних строків сплати та зазначення про настання відповідних наслідків відсутні, є правильними.

Однак, оскільки чинним законодавством не встановлена форма документу, на підставі якого стягуються штрафні санкції нараховані за дане порушення, оформлення податкового повідомлення-рішення не заборонено, податковий орган не позбавлений права застосувати до позивача фінансові санкції за виявлені ним порушення у встановленому законом порядку. У зв’язку з чим зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним в частині визначення штрафних санкцій як податкового зобов’язання, а в решті – залишенню в силі.

Беручи до уваги те, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2005 р. та рішення Господарського суду Рівненської області від 03.11.2004 р. скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000852343/0 від 08.10.2004 р. в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 5918 грн. податковим зобов’язанням.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.