Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Панченка О.Н.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.I., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату про визнання права на перерахунок раніше призначеної пенсії та виплату недоплаченої суми пенсії за минулий час, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Київського міського військового комісаріату про визнання права на перерахунок раніше призначеної пенсії та виплату недоплаченої суми пенсії за минулий час.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона є ветераном Великої Вітчизняної війни, вдова військовослужбовця ОСОБА_2, який прослужив у Збройних Силах 29 років і в 1973 році був звільнений зі служби. З 01 травня 1990 року їй була призначена пенсія в зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . Позивачка вважає, що пенсія їй нараховується невірно, а тому звернулась до Київського міського військового комісаріату з питанням щодо перерахунку пенсії, однак останній повідомив, що перерахунок пенсії з урахуванням надбавок і премії уже зроблений.

Позивачка просить суд зобов'язати відповідача провести донарахування недоплаченої пенсії і виплатити їй пенсію за минулий час з урахуванням :

- 40% надбавки посадового окладу, введеної Указом Президента України від 14 липня 1999 року №847/99 (847/99) , за період з 01 вересня 1999 року до 31 грудня 2002 року ;

- 100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23 лютого 2003 року № 173, за період з 01 січня 2003 року до 31 грудня 2004 року ;

- 90% надбавки, введеної Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/03 (389/2003) , за період з 01 травня 2003 року до 31 грудня 2004 року;

- 33,3 % премії, передбаченої Указом Президента України № 923/96 від 04 жовтня 1996 року (923/96) , Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) , з 01 жовтня 1996 року до 31 грудня 2004 року.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюється з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що розмір пенсії за зазначеним Законом членам сімей військовослужбовців обчислюється з грошового забезпечення цих військовослужбовців.

Отже, в цій справі розмір пенсії ОСОБА_1 повинен обчислюватися з грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_2.

Водночас, відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

З наведених обставин слідує, що надбавки та інші виплати, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували їх під час проходження служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що чоловік ОСОБА_1 вказаних надбавок не отримував під час проходження служби, оскільки звільнений до їх запровадження. Отже, положення нормативно-правових актів, вказаних у позовній заяві, не розповсюджуються на ОСОБА_2., а тому й на позивачку.

Наведеним вище законодавством на час звільнення позивача також не було передбачено включення премії в розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії.

За таких обставин суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що перераховані надбавки та премії не підлягають включенню в розмір грошового забезпечення з метою перерахунку розміру пенсії позивачці за вказаний в позовній заяві період.

Крім того, Закон України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (1769-15) №1769-УI, який набув чинності з 1 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене суди прийшли до правильного висновку про відмову в позові.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та обставин справи.

Таким чином, суди першої та другої інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 17 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2006 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.