Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Харченка В.В., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Лисянщини" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року у справі №09/3755 за позовом товариства з обмеженою відповідальність "Нива Лисянщини" до Державної податкової інспекції у Лисянському районі та Фінансового управління Лисянської районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідачів - Погибляцька сільська рада, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У серпні 2005 року ТОВ "Нива Лисянщини" звернулося до суду з позовом до Звенигородської ОДПІ, правонаступником якої є ДПІ у Лисянському районі, про спонукання до вчинення дій та списання безнадійного податкового боргу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.11.2005р. до участі в справі в якості відповідача було залучено Фінансовий відділ Лисянської районної державної адміністрації та в якості третьої особи на стороні відповідача Погибляцьку сільську раду.

Постановою господарського суду Черкаської області від 24 листопада 2005 року позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Звенигородської ОДПІ у прийнятті рішення про списання з ТОВ "Нива Лисянщини" податкового боргу по прибутковому податку з громадян за 2002-2003 роки в сумі 62918,00 грн. Визнано безнадійним та списано безнадійний борг ТОВ "Нива Лисянщини" по прибутковому податку з громадян в сумі 62918,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року постанова суду першої інстанції скасована в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови Звенигородської ОДПІ у прийнятті рішення про списання ТОВ "Нива Лисянщини" податкового боргу по прибутковому податку громадян за 2002-2003роки у сумі 62918,00грн., в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, в іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Нива Лисянщини" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ "Нива Лисянщини" звернулося до Лисянського відділення Звенигородської ОДПІ із заявами вх. №1414/10 та №1413/10 від 28.09.2004р. (а.с.153-154) та до Звенигородської ОДПІ із заявою вх. №1 від 21.06.2005р. (а.с.17) про списання як безнадійного податкового боргу за 2002р. та 2003р., який виник внаслідок несприятливих погодних умов (форс-мажорних обставин). Вказана обставина підтверджується висновком Торгово-промислової палати України. У зазначеній заяві позивач наполягав на списанні податкової заборгованості з податків з доходів фізичних осіб:

-за 2002р.: по оплаті праці в сумі 14411,77 грн. та з нарахованої оренди за земельний пай в сумі 23980,00 грн. На загальну суму - 38391,77 грн.;

-за 2003р.: по оплаті праці в сумі 6912,55 грн. та з нарахованої оренди за земельний пай в сумі 21181,29 грн. На загальну суму - 29093,84 грн.

Тобто, відповідно до заяв позивача про списання як безнадійного податкового боргу за 2002 та 2003р.р., його податкова заборгованість становила 67485,61 грн.

Листом за підписом начальника Звенигородської ОДПІ №4581/24-023 від 25.07.2005р. позивачу було повідомлено, що у зв'язку з тим, що п.22 ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. №2285-ІУ, на 2005 рік зупинено дію п.п. "в" та "г" п.18.2. ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111, підстави для списання податкового боргу відсутні (а.с.16).

Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п. 1.11 ст.1 вказаного Закону податкова декларація, розрахунок-документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Подання податкової декларації з прибуткового податку не передбачено чинним законодавством, а довідки за Формою №8ДР (а.с.58-126), на які посилається позивач, не свідчать про узгодженість зазначеної заборгованості, оскільки носять інформаційно-аналітичний характер. Оскільки узгодження податкового зобов'язання шляхом подачі цих довідок законодавством не передбачено, узгодження податкового зобов'язання з прибуткового податку ТОВ "Нива Лисянщини" не могло бути самостійно здійснене позивачем.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2 та 4.3 ст. 4 зазначеного Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Однак докази отримання позивачем відповідного податкового повідомлення в матеріалах справи відсутні, як і докази апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Акти перевірок дотримання вимог чинного законодавства ТОВ "Нива Лисянщини'" (а.с.128-152) не можуть вважатися узгодженням податкового зобов'язання в розумінні ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами". Зазначені акти перевірок не є рішеннями, якими контролюючий орган має визначити податкове зобов'язання платнику податків. Складання актів перевірок, без здійснення заходів передбачених п.4.2 ст.4 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, не тягне наслідком виникнення узгодженого податкового зобов'язання.

Таким чином, податкове зобов'язання ТОВ ''Нива Лисянщини" по прибутковому податку з громадян в сумі 64891,84 грн. не було узгоджене у встановленому законодавством порядку і не може вважатися узгодженим податковим боргом.

Підпунктом 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено поняття безнадійний податковий борг, під яким слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Відповідно до зазначеного положення Закону підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Згідно п.п. 18.2.3 цього Закону, податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України,

Відповідно до ст.18 Закону, Наказом ДПА України від 14.03.2001р. №103 (z0016-02) затверджений "Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків", який зареєстрований Міністерством юстиції України 10.01.2002р. за №16/6304 (z0016-02) , та є нормативним актом обов'язковим до виконання.

Пунктом 3.4 зазначеного Порядку безнадійний податковий борг визначений як податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань.

Виходячи із зазначеного, при вирішенні питання про списання відповідної суми заборгованості як безнадійного податкового боргу наявність наведених ознак має бути доведена відповідними документальними доказами.

Відповідно до Порядку списання безнадійного боргу платників податків, факт наявності непереборної сили підтверджується:

- Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

- уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

- рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха;

- висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

З висновку Торгово-промислової палати України від 25.06.2003р. №7212/05-4 (а.с.9), довідки Черкаського обласного центру з гідрометеорології від 05.06.2003р №03-1/253. (а.с.10), вбачається що взимку 2002-2003 року мали місце несприятливі погодні умови, які визнані надзвичайними ситуаціями природного характеру, тобто вказані події є форс-мажорними обставинами.

Але підтвердження наявності несприятливих погодних умов не є достатньою підставою для списання будь-якого податкового боргу і, відповідно до п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" може вважатися підставою для списання боргу, який виник внаслідок цих несприятливих погодних умов за наявності інших передбачених законодавством підстав.

Відповідно до п.п.4.2 п.4 Порядку списання безнадійного податкового боргу, затвердженого Наказом ДПА України від 14.03.2001р. №103 (z0016-02) визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється: за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу; за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Згідно абз.6 п.п.4.2 п.4 даного Порядку, днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

Вищезазначені положення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони регулюють технічну процедуру списання безнадійного податкового боргу, а не порядок віднесення будь-якого боргу, що виник внаслідок форс-мажорних обставин, до безнадійного.

Крім цього, Наказом ДПА України від 20.01.2004р. №36 "Про внесення змін до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків" (z0098-04) абз. 6 п.п.4.2 п.4 Порядку було виключено.

Відповідно до актів перевірки від 08.08.2005р. заборгованість позивача виникла в зв'язку з тим, що протягом 01.01.2003р. по 31.03.2005р. нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, а також оподатковувалися доходи громадян - працівників позивача. При цьому перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян відбувалося не в кожному місяці і не в повному обсязі (а.с.128-152).

Таким чином, нараховування та виплата заробітної плати, а також нарахування та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян відбувалося незалежно від наявності несприятливих погодних умов (форс-мажорних обставин), що і відображено в актах перевірки від 08.08.2005р. Доповнень та зауважень до актів перевірки від 08.08.2005р. від позивача не надійшло. Тобто в матеріалах справи відсутні докази що несплата позивачем прибуткового податку з громадян відбувалася внаслідок несприятливих погодних умов, зокрема, в зв'язку з неможливістю обробити певну земельну ділянку, виростити та зібрати врожай та ін.

Крім того, заборгованість з прибуткового податку з громадян не може бути списана, оскільки, позивачем не надано доказів виникнення заборгованості по прибутковому податку з громадян в сумі 62918,00 грн. саме в зв'язку з форс мажорними обставинами.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що посилання позивача на наявність причинного зв'язку між несприятливими умовами (форс-мажорними обставинами) 2002-2003р.р. та заборгованістю ТОВ "Нива Лисянщини" по прибутковому податку з громадян у сумі 62918,00 грн. є недоведеними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно п.5 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. забороняється сплата податку із доходів громадян за рахунок коштів підприємств, установ і організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, крім колективних сільськогосподарських підприємств.

Однак, відповідно до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування (ст. 1 Закону). Підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах, (ст. 3 Закону). Членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів (ст. 5 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що позивач за своєю організаційно-правовою формою є господарським товариством а не колективним сільськогосподарським підприємством.

За наведених вище обставин, та оскільки дія п.п."г" п.п. 18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111, який передбачає право підприємства на списання податкового боргу, зупинена на 2005 рік згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. №2505-ІУ; на 2006 рік - згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 р. №3235-ІУ (3235-15) , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимога позивача про зобов'язання Звенигородської ОДПІ списати заборгованість у встановлений законодавством спосіб не може бути задоволена, як і вимога про визнання безнадійним і списання безнадійного податкового боргу в сумі 1973,84 грн.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також допущені порушення норм процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Лисянщини" відхилити, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.