Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),

суддів: Горбатюка С.А.,

Мироненка О.В.,

Смоковича М.І.,

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві касаційну скаргу Ізмаїльської митниці Державної митної служби України

на постанову апеляційного суду Одеської області

від 11 жовтня 2006 року

у справі №2а-180-06

за позовом ОСОБА_1

до Ізмаїльської митниці Державної митної служби України

про визнання неправомірними дій посадових осіб,

В березні 2006 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона, будучи громадянкою Республіки Молдова, 14 червня 2005 року переїхала до України на постійне місце проживання та отримала паспорт громадянки України. У червні 2005 року ОСОБА_1 ввезла на територію України автомобіль марки "VW-GOLF2", 1991 року випуску.

В березні 2006 року Ізмаїльською митницею (далі - відповідач) позивачу було відмовлено в задоволенні заяви про митне оформлення вказаного транспортного засобу у зв'язку з тим, що згідно листа Департаменту інформаційних технологій Республіки Молдова за №02/8915 від 25 липня 2005 року, позивач на території Республіки Молдова не мешкала та документами національної паспортної системи Республіки Молдова не документована.

Проте позивач зазначає, що вона є громадянкою Придністровської Молдавської республіки та мешкала там з 09 лютого 1997 року по 19 травня 2005 року, та, у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до України, знаходилась на консульському обліку в посольстві України в Республіці Молдова з 25 січня 2005 року по 06 липня 2005 року.

Відсутність даних в Департаменті інформаційних технологій Республіки Молдова про позивача та спірний автомобіль не є її виною, а - наслідком протистояння влади Республіки Молдова та Придністровської Молдавської республіки.

Позивач просила визнати протиправними дії начальника Ізмаїльської митниці щодо відмови в проведенні оформлення транспортного засобу, зобов'язавши призвести таке оформлення.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2006 року скасовано постанову суду першої інстанції, а позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії начальника Ізмаїльської митниці Державної митної служби України по відмові в митному оформленні належного ОСОБА_1 автомобіля та зобов'язано здійснити митне оформлення вказаного автомобіля згідно з п. 12 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України".

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 14 березня 2006 року позивач звернулась з заявою до Ізмаїльської митниці про митне оформлення транспортного засобу у відповідності до Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення на оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (2681-14) (далі - Закон №2681-ІІІ (2681-14) ).

Посилаючись на ст. 1 Протоколу між Державною митною службою України й Митним департаментом Республіки Молдова про взаємне визнання товаротранспортних, комерційних і митних документів, Ізмаїльська митниця відповіддю від 17 березня 2006 року за №16/01/1923 (а.с. 4) відмовила позивачу в митному оформленні належного їй транспортного засобу - автомобіля марки "VW-GOLF 2", 1991 року випуску, кузов НОМЕР_1, зазначивши, що відповідно до листів Департаменту інформаційних технологій Республіки Молдова №02/8915 від 25 липня 2005 року, ОСОБА_1 на території Республіки Молдова не проживала та документами Національної паспортної системи Республіки Молдова не документована.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, послався на довідки, надані Ізмаїльською митницею, і дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Закону №2681-ІІІ (2681-14) , тоді як суд апеляційної інстанції звернув увагу лише на наявність довідок, зміст яких підтверджує обґрунтованість вимогОСОБА_1, та задовольнив вимоги останньої.

Ст. ст. 8, 9, 10, 11 Кодексу адміністративного судочинства України та Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року №11 (v0011700-76) регламентовані основні принципи адміністративного судочинства України та вимоги до судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням частин 1-4 цієї статті, суд може збирати докази з власної ініціативи.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є хибними, оскільки вони ґрунтуються на неповно встановлених обставинах даного спору.

Так, судами не з'ясовано, на які саме запити Ізмаїльської митниці надавалися відповіді Департаментом інформаційних технологій Республіки Молдова, викладені у листах №02/8915 від 25 липня 2005 року та №03/1-1916 від 04 серпня 2005 року, який пакет документів долучався відповідачем до таких запитів, та чому довідки, надані державними службами (а.с. 4, 15, 16, 23), суперечать одна одній, чи відповідають копії цих довідок їх оригіналам.

Додані до матеріалів справи ксерокопії паспортів належним чином не посвідчені, а з ксерокопій сторінок паспорту 4-5 на а.с. 8 взагалі не вбачається хто є його власником.

Крім того, посилання судів на відсутність інформації щодоОСОБА_1, у зв'язку з політичним протистоянням між Республікою Молдова та невизнаною Придніпровською Молдавською республікою, ґрунтуються лише припущеннях та поясненнях позивача.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, суперечать принципам адміністративного судочинства, ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах у справі.

Оскільки касаційна інстанція не має повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додаткового перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, враховуючи ст. ст. 220, 223, 227 Кодексу адміністративного суду України, дійшла висновку про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, яким на даний час є Одеський окружний адміністративний суд.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Ізмаїльської митниці Державної митної служби України задовольнити частково.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2006 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2006 року скасувати.

Справу №2а-180-06 за позовом ОСОБА_1до Ізмаїльської митниці Державної митної служби України про визнання неправомірними дій посадових осіб направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.