Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р.

та постанову господарського суду Донецької області від 20.04.2006 р.

у справі № 41/271а господарського суду Донецької області

за позовом Ясинуватського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога"

про визнання недійсним рішення про списання безнадійного податкового боргу від 27.08.2004 р. № 63 на суму 13166,60 грн., -

У вересні 2005 року Ясинуватський міський центр зайнятості звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним рішення Ясинуватської ОДПІ № 63 від 27.08.2004 р. про списання безнадійного податкового боргу в сумі 13166,60 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 20.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р., позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що податкова інспекція, приймаючи спірне рішення про списання податкового боргу, який виник в результаті форс-мажорних обставин, в сумі 13166,60 грн., не мала визначених законодавством підстав та повноважень на виконання таких дій.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Ясинуватська ОДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як встановлено судами, за даними Ясинуватського міського центру зайнятості у СТОВ "Перемога" мається заборгованість по сплаті страхових зборів на випадок безробіття в сумі 13166,40 грн.

На підставі п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та висновку про форс-мажорні обставини Ясинуватським міським центром зайнятості видано довідку від 12.08.2004 р. № 1163 про наявність безнадійного податкового боргу, якою визнаний безнадійним податковий борг СТОВ "Перемога" із страхових внесків на випадок безробіття в сумі 13166,60 грн.

За зверненням позивача № 1164 від 12.08.2004 р. Ясинуватською ОДПІ прийнято рішення № 63 від 27.08.2004 р. про списання безнадійного податкового боргу із страхових внесків на випадок безробіття в сумі 13166,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що внески на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не є зобов’язанням сплатити кошти до бюджетів або державних цільових фондів, а отже вони не є податковим зобов’язанням в розумінні п. 2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Тому і заборгованість по сплаті внесків на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не є податковим боргом у розумінні п. 3 ст. 1 вказаного Закону, згідно його преамбули.

Суд касаційної інстанції погоджується з даним висновком судів, з огляду на наступне.

Аналіз положень Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ (2181-14) , Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. (1533-14) № 1533 (далі - Закон України № 1533) та Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ (1251-12) не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів (обов’язкових платежів).

За змістом статті 67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлює, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), наведений у ст. ст. 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (1562-12) , сплаті не підлягають.

Згідно з преамбулою Закону України № 2181 (2181-14) , цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 1533 (який набрав чинності з 01.01.2001 р.), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

У силу п. 2 розділу 8 Закону України № 1533, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з моменту вступу в силу Закону України № 1533 (1533-14) (з 01.01.2001 р.) норми Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) у частині, що йому суперечили, не застосовуються. Хоча, зміни у Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) , якими виключено пункт 16 частини першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) і збір на обов’язкове соціальне страхування, були внесені тільки Законом № 429-ІV від 16.01.2003 р. (429-15)

Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. (77/97-ВР) було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Відповідно до п. 1.3 статті 1 Закону України № 2181-ІІІ, податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. У свою чергу, п. 1.2 ст. 1 Закону визначає податкове зобов’язання як зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Страхові внески, зокрема, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов’язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) . Закон України № 2181-ІІІ (2181-14) не може розширювати перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов’язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування.

Стаття 8 Закону України № 1533 встановлює, що Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (п. 2, п. 5 ст. 8 Закону).

Згідно з частинами 2, 3 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування", державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Таким чином, не можна вважати зобов’язання по страховим внескам податковим боргом, на який поширюється дія Закону України № 2181-ІІІ (2181-14) , згідно його преамбули.

Включення Законом України № 2181-ІІІ (2181-14) , органів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України № 1533 (1533-14) .

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Ясинуватської об’єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р. та постанову господарського суду Донецької області від 20.04.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.