К-12347/06 Про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 08.04.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від24.03.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від05.07.2005 посправі№3/118

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від09.11.2004 №0000470205/2, від26.01.2005 №0000470205/3 частково недійсними в сумі 318168грн. та від29.07.2004 №0000330205/0 від30.08.2004 №0000330205/1, від09.11.2004 №0000330205/2 та від26.01.2005 №0000330205/3 частково недійсними в сумі 159084грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від24.03.2005 залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від05.07.2005 посправі№3/118 - в позові про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від09.11.2004 №0000470205/2 в сумі 318168грн. та про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від09.11.2004 №0000330205/2 в сумі 159084грн. відмовлено.

В частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від29.07.2004 №0000330205/0, від30.08.2004 №0000330205/1, від26.01.2005 №0000330205/3 та від26.01.2005 №0000470205/3 провадження у справі припинено на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова суду першої інстанції мотивовано тим, що з моменту отримання ВАТ"Запорізький арматурний завод" від ЗАТ"Запоріжтехкомплект" векселів для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, грошові зобов'язання перед кредитором за відвантажений товар припинилися. Виникло грошове зобов'язання щодо платежу за векселями.

Апеляційний господарський суд повністю підтримав позицію суду першої інстанції.

При цьому судами встановлено, що за наслідками проведеної позапланової тематичної перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету ВАТ"Запорізький арматурний завод" за січень 2003року, травень 2003року, липень 2003року, серпень 2003року, квітень 2004року, складено Акт від26.07.2004 №20-32/521-14309190, в якому зазначено про порушення п.4.5 ст.4, пп. "є", "ж" пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань на 319485грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000330205/0, яким позивачу зменшено на 319485грн. податок на додану вартість, заявлений до відшкодування з бюджету та застосовано штрафні санкції в сумі 159537грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення позивачу направлене податкове повідомлення-рішення від30.08.2004 №0000330205/1, яким податкове зобов'язання не змінювалось.

Рішенням ДПА України в Запорізькій області від05.11.2004 скасовано податкове повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000330205/0 в частині визначеної суми завищення бюджетного відшкодування, отриманого платником у розмірі 319485грн. та в зазначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги від30.08.2004 (податкове повідомлення-рішення від30.08.2004 №0000330205/1); донараховано 319074грн. ПДВ та прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від09.11.2004 №0000330205/2, яким позивачу зменшено на 411грн. ПДВ, заявлений до відшкодування з бюджету та застосовано штрафні санкції в сумі 159537грн.;

- податкове повідомлення-рішення від09.11.2004 №0000470205/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 319074грн.

Рішенням ДПА України від19.01.2005 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000330205/0. На підставі зазначеного рішення прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від26.01.2005 №0000330205/3, яким позивачу зменшено на 411грн. ПДВ, заявлений до відшкодування з бюджету та застосовано штрафні санкції в сумі 159537грн.;

- податкове повідомлення-рішення від26.01.2005 №0000470205/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 319074грн.

Підставою для таких нарахувань, на думку СДПІ стало порушення п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", так як порушено порядок операцій з отримання векселя в рахунок заборгованості покупця при здійсненні операцій з продажу продукції резидентам на внутрішньому ринку, і тому коригування суми 440225грн. відповідно додатку №2 до податкової декларації за липень2003року з ПДВ СДПІ визнано неправомірним.

Щодо фактичних обставин справи, судами встановлено, що відповідно до пп.12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" - у липні 2003року позивачем відкориговані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 440225грн.

Підставою для такого коригування стала заява ВАТ"Запорізький арматурний завод" від21.03.2003 про порушення справи про банкрутство ЗАТ"Запоріжтехкомплект", за якою кредитор вимагає порушення справи у зв'язку із неоплатою заборгованості за векселями, які були ним видані в рахунок отриманих товарів.

Пославшись на ст. 1, 3, 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та ч.1, 3 ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", суди дійшли висновку, що оскільки за поставлені ВАТ"Запорізький арматурний завод" товари ЗАТ"Запоріжтехкомплект" розрахувався шляхом передачі векселів, тому заборгованість за поставкою відсутня. Судами також зроблено висновок про те, що з моменту отримання позивачем від ЗАТ"Запоріжтехкомплект" векселів для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, грошові зобов'язання боржника щодо платежу перед кредитором по договорам припинилось та виникло грошове зобов'язання щодо платежу за векселями. Фактично кредиторська заборгованість за відвантажений товар у ВАТ"Запорізький арматурний завод" під час збільшення валових витрат звітного періоду (липень 2003року) не обліковувалась.

Зазначивши п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (у чинній на час збільшення валових витрат редакції) та пп.12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суди визнали право платника податку на збільшення суми валових витрат, яке виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна '...'. Таку свою позицію суди обґрунтували тим, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство ЗАТ"Запоріжтехкомплект" була подана ВАТ"Запорізький арматурний завод" до господарського суду 21.03.2003, а заява про додаткові майнові вимоги подана до суду 05.06.2003. Податкові зобов'язання з податку на додану вартість коригувались у липні2003року, а не в звітному періоді, в якому подані заяви.

В ухвалі Господарського суду Запорізької області від18.04.2003 у справі №18/29 зазначено, що боржником – ЗАТ"Запоріжтехкомплект" було видано кредитору – ВАТ"Запорізький арматурний завод" прості векселі з терміном погашення - "за пред'явленням" на загальну суму 919044,31грн. Стягнення заборгованості не здійснено, грошові кошти на рахунку боржника відсутні. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від08.07.2003 у справі №18/29 (із виправленням помилки) ВАТ"Запорізький арматурний завод" визнано конкурсним кредитором. Зазначено, що на протязі 30 днів від дня публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника до господарського суду надійшли заяви з майновими вимогами кредиторів, в т.ч. ВАТ"Запорізький арматурний завод" в сумі 2968718,09грн., де замість суми 2968718,09грн. зазначена сума 4094868,46грн.

Таким чином, суди дійшли висновку про те, що позивач мав право відкоригувати валові витрати та, відповідно, податкові зобов'язання з податку на додану вартість того звітного періоду, в якому відбувалась подача заяв про порушення провадження у справі про банкрутство та про додаткові майнові вимоги до суду. Свою позицію суди підтвердили тим, що в "Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість" за липень2003року позивачем зменшено податкові зобов'язання на підставі "Рішення господарського суду Запорізької області по ЗАТ"ЗТК" на 440225грн.

При цьому судами доведено, що позивачем не враховано приписи пп.12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому враховуючи пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суди дійшли висновку про те, що відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 вказаного Закону.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від29.07.2004 №0000330205/0, від30.08.2004 №0000330205/1, від26.01.2005 №0000330205/3 та від26.01.2005 №0000470205/3, суди зазначили про те, що під час розгляду скарг позивача у процедурі адміністративного оскарження розмір податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від09.11.2004 №0000330205/2 та від09.11.2004 №0000470205/2 не змінювався, і такі податкові повідомленнями-рішеннями не вважаються відкликаними і визначення податкового зобов'язання не змінювались, а тому саме вони повинні бути предметом спору. Відповідно із врахуванням зазначеного податкові повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000330205/0, від30.08.2004 №0000330205/1, від26.01.2005 №0000330205/3 та від26.01.2005 №0000470205/3 судами визнані такими, що не можуть бути предметом розгляду господарського суду, оскільки не мають всіх ознак акта ненормативного характеру і тому згідно із п.1 ст. 80 ГПК України, припинено провадження по справі у цій частині.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Запорізької області від24.03.2005 та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від05.07.2005 посправі№3/118 позивач Відкрите акціонерне товариство "Запорізький арматурний завод" (далі-ВАТ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, і відповідно визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення №0000470205/2 від09.11.2004 в сумі 318168грн. та №0000330205/2 від09.11.2004 в сумі 159084грн.

На думку скаржника судами безпідставно зроблено висновок про те, що за поставлені позивачу товари (роботи, послуги) боржник розрахувався й заборгованості з цього не існує, так як судом не було витребувано письмових доказів (ні оборотно-сальдових відомостей, ні актів звірок), які б підтверджували наявність чи відсутності заборгованості. Фактично під час збільшення валових витрат звітного періоду у ВАТ"ЗАЗ" обліковувалась заборгованість: на суму 2641347,92грн. (вт.ч. ПДВ 440224,65грн.), однак судами не враховано право відкоригувати безнадійну заборгованість в сумі 1721303,61грн. Під час винесення оскаржуваного рішення дані обставини судом враховані не були.

Також посилаючись на норму п.12.1. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", скаржник вважає, що збільшення суми валових витрат звітного періоду - це право платника податку — продавця товарів (робіт, послуг), а не обов'язок. При цьому скаржник зазначає, що підставою для коригування сум ПДВ, зокрема є звернення платника податку до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягненню заставленого ним майна, а не "рішення суду", як було зазначено. Таким чином, наголошує скаржник, зазначення в розрахунку коригування ПДВ "на підставі рішення суду", а не заяви, не є су ттєвою помилкою, яка б позбавила ВАТ"ЗАЗ" відкоригувати безнадійну заборгованість встановлену судом.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав. В судовому засіданні проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (у чинній на час спірних правовідносин редакції) - у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом. Якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно згідно пп.12.1.1 п.12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).

Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна '...'.

Тобто, для застосування цієї норми Закону повинні існувати та виконуватись наступні умови: у платника податків - продавця товарів (робіт, послуг) має існувати кредиторська заборгованість; кредиторська заборгованість повинна обліковуватись за відвантажені товари (виконані роботи, послуги); платник податків має право на збільшення суми валових витрат того звітного періоду, коли відбувається будь-яка з перерахованих Законом подій - звернення платника податків до суду з позовом.

Підставою нарахувань, що призвело до завищення від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань на 319485грн. на думку СДПІ стало порушення п.4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", так як порушено порядок операцій з отримання векселя в рахунок заборгованості покупця при здійсненні операцій з продажу продукції резидентам на внутрішньому ринку; а тому коригування суми 440225грн. відповідно додатку №2 до податкової декларації за липень2003року з ПДВ визнано неправомірним.

Як встановлено судами, саме у липні 2003року позивачем проведено коригування податкового зобов’язання, в той час як заяву ВАТ"Запорізький арматурний завод" про порушення справи про банкрутство ЗАТ"Запоріжтехкомплект" було подано 21.03.2003. При цьому також встановлено, що фактично кредиторська заборгованість за відвантажений товар (виконані роботи, послуги) у ВАТ"Запорізький арматурний завод" під час збільшення валових витрат звітного періоду (липень 2003року) не обліковувалась.

Таким чином необхідно погодитись із висновком судів про те, що позивач мав право відкоригувати валові витрати та, відповідно, податкові зобов'язання з податку на додану вартість того звітного періоду, в якому відбувалась подача заяв про порушення провадження у справі про банкрутство та про додаткові майнові вимоги до суду. При цьому обґрунтування касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують.

Враховуючи, що пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено право податкового органу самостійно визначати суму податкового зобов'язання платника податків у разі виявлення в ході проведення перевірки діяльності платника податків заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, відповідно суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем правомірно нараховано позивачу штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 вказаного Закону

Що стосується податкових повідомлень-рішень від29.07.2004 №0000330205/0, від30.08.2004 №0000330205/1, від26.01.2005 №0000330205/3 та від26.01.2005 №0000470205/3, суди зазначили про те, що під час розгляду скарг позивача у процедурі адміністративного оскарження розмір податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від09.11.2004 №0000330205/2 та від09.11.2004 №0000470205/2 не змінювався, і такі податкові повідомленнями-рішеннями не вважаються відкликаними і визначення податкового зобов'язання не змінювались, а тому саме вони повинні бути предметом спору. Відповідно із врахуванням зазначеного податкові повідомлення-рішення від29.07.2004 №0000330205/0, від30.08.2004 №0000330205/1, від26.01.2005 №0000330205/3 та від26.01.2005 №0000470205/3 судами правомірно визнані такими, що не можуть бути предметом розгляду господарського суду, оскільки не мають всіх ознак акта ненормативного характеру і тому згідно із п.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд повинен припинити провадження у справі

Таким чином необхідно зазначити, що обґрунтування касаційної скарги є безпідставним. Відповідно рішення Господарського суду Запорізької області від24.03.2005 та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від05.07.2005 посправі№3/118 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.