Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Рибченка А.О.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Обрій"

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2006 року

та постанову Господарського суду Херсонської області від 27.04.2006 року

у справі 8/142-АП-06

за позовом Селянського фермерського господарства "Обрій"

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області

про списання податкового боргу, -

СФГ "Обрій" звернулося до суду з позовною заявою про спонукання відповідача списати безнадійні податкові борги по фіксованому сільськогосподарському податку за 2004, 2005 бюджетні роки у сумі 4771,69 грн. та пеню у сумі 662,25 грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 27.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2006 року, заявлений позов залишений без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, СФГ "Обрій" подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, мотивуючи неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач підставою для спонукання податкового органу до списання безнадійного податкового боргу зазначив факт виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що підтверджуються висновками Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини за № 506/05-4 від 04.02.2004 року, № 3341/05-4 від 19.12.2005 року, актом обстеження ярих культур від 02.06.2005 року та довідкою про загибель посівів.

При цьому, позивач вказує, що призупинення дії пп. 18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року Законами України "Про Державний бюджет України" (на відповідні роки) становить невідповідність Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) та Бюджетному кодексу України (2542-14) .

Відповідач листом № 5428/10-015 від 18.10.2005 року відмовив позивачу в проведенні списання, оскільки в межах своєї компетенції податкові борги були списані відповідно до рішень Голопристанської міжрайонної державної податкової інспекції за №№ 25, 26 від 26.02.2004 року про списання безнадійного податкового боргу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Пункт 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції.

Дійсно, зазначений пункт передбачає можливість списання безнадійного податкового боргу за наявності певних обставин, які підтверджуються відповідними доказами.

Разом з тим, підтримуючи рішення судів попередніх інстанцій судовою колегією враховується, що визначальними при вирішенні даного спору є положення ст. 74 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якими заборонено в 2004 році проводити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами).

Пункт 22 ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" містить аналогічну норму, якою зупинено дію абзаців "в" і "г" пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Статтею 68 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-1V від 25.03.2005 року заборонено в 2005 році проводити реструктуризацію та списання заборгованості суб’єктів господарювання з податків, зборів та обов'язкових платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно Законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше".

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Закон України "Про Державний бюджет України" (на відповідні роки) міг зупинити дію пільг, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Отже, колегія суддів вважає, що порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 КАС України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Обрій" залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Херсонської області від 27.04.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2006 року у справі № 8/142-АП-06 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.