К-38877/06 Про скасування рішень міської ради та спонукання вчинити дії - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційними скаргами Дніпропетровської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Гілтон" на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року у справі за позовом підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" до Дніпропетровської міської ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Гілтон", Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, про скасування рішень та спонукання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2006 року підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Гілтон", Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів, про скасування рішень та спонукання вчинити дії.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року позовні вимоги підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" задоволено частково.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Дніпропетровська міська рада та товариство з обмеженою відповідальністю "Гілтон" в касаційній скарзі просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" суди виходили з того, що виконавчий директор не мав право вирішувати земельні питання від імені ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна", а мав би право лише при наявності відповідної довіреності на його ім'я. Відповідач, прийнявши лист від 24.11.2005 року в якості фактичної відмови позивача від спірної земельної ділянки та не перевіривши при цьому повноваження особи, що його підписала, не мав ніяких підстав вважати, що ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна" дійсно висловило свої наміри.

Крім того, третьою особою, ТОВ "Гілтон", не надано суду доказів того, що між ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна" і ТОВ "Гілтон" дійсно укладались договори про сумісну діяльність щодо використання спірних земельних ділянок, що нібито дало підставу позивачу відмовитись від своїх прав на землю.

Приймаючи спірні рішення відповідач порушив вимоги частини 3 статті 123 Земельного кодексу України (2768-14) , де зазначено, що юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської селищної, міської ради. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілтон" не зверталось з відповідним клопотанням до міської Ради.

Дані обставини свідчать про неправомірність передачі в оренду ТОВ "Гілтон" спірних земельних ділянок та порушення прав позивача.

Проте, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитись неможливо виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішеннями Дніпропетровської міської ради за № 116/30, 117/30 від 21 вересня 2005 року позивачу погоджено місце розташування автозаправних станцій по вул. Поточній у районі будинку № 80 та по вул.. Бориса Кротова в районі будинку № 24 у м. Дніпропетровську, а також дана згода на розробку проекту відведення земельних ділянок. Відповідно до рішень Дніпропетровської міської ради № 172/32, 184/32 від 23.12.2005 року ТОВ "Гілтон" передано в оренду земельні ділянки за вищезазначеними адресами. Така передача здійснена на підставі листа-згоди ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна" в подальшому оформленні оренди на ТОВ "Гілтон".

Судом першої інстанції зроблено висновок про неправомірність передачі земельних ділянок в оренду ТОВ "Гілтон" на підставі того, що - позивач заперечив факт надання такої згоди та відсутністю оригіналу даного листа.

Суд неповністю з'ясував обставини справи. Суд не може за власною ініціативою робити висновок про неправомірність листа-згоди чи його фіктивність, та ще й тільки на підставі того, що не надано його оригіналу та на підставі заперечень позивача. Такий факт повинно бути встановлено висновком експертизи, оскільки даний лист підписано виконавчим директором ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна". Оригінал даного листа був наданий Дніпропетровському апеляційному господарському суду.

Отже суд першої інстанції не дослідив письмові докази - оригінал листа згоди, не зазначив жодної норми матеріального права на підставі якої передача в оренду земельних ділянок є неправомірною. Тим самим порушив ч.4 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , тобто суд не вжив передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив що лист-згоду від 24.11.2004 року відповідно до якого позивач відмовився від права на земельні ділянки на користь ТОВ "Гілтон" було підписано виконавчим директором ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна". В той час, як із Статуту підприємства слідує, що всі питання поточної діяльності підприємства вирішує виключно генеральний директор, якій діє від імені та в межах встановлених Статутом. Таким чином, виконавчий директор не мав право вирішувати земельні питання від імені ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна" та те, що позивач не мав намірів відмовлятися від використання земельних ділянок оскільки він виконав значний обсяг робіт по освоюванню земельних ділянок і після того, як йому стало відомо про передачу земельних ділянок ТОВ "Гілтон" звернувся до відповідача з листами про незаконність передачі спірних земельних ділянок.

Суд встановив, що ТОВ "Гілтон" не укладало з ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна" договору про сумісну діяльність щодо використання спірних ділянок.

Проте, в судовому засіданні суд не досліджував Статут ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна" та не вказав в ухвалі жодного розділу чи пункту Статуту ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна" відповідно до якого виконавчий директор не мав права вирішувати питання від імені ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна".

Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з приводу незаконності передачі земельних ділянок ТОВ "Гілтон". Цей факт підверджує, що між позивачем та ТОВ "Гілтон" була домовленість про сумісне освоювання земельних ділянок. Виконання позивачем значного обсягу робіт не є доказом його волевиявлення. Доказом може бути документ, яким саме є лист-згода.

Відповідачем було надано оригінал листа згоди від ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна", яким підвереджується воля останнього та свідчить про домовленість ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна" та ТОВ "Гілтон" про сумісне освоювання земельних ділянок. Тобто передача земельних ділянок ТОВ "Гілтон" при наявності листа згоди цілком правомірна. Позивач не надав доказів фіктивності листа згоди від ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна", а суд не може за власною ініціативою робити висновок про неправомірність листа-згоди чи його фіктивність.

Доводи суду про недійсність передачі спірних ділянок без укладення договору про сумісну діяльність не відповідає дійсності. Договір про сумісну діяльність по використанню земельних ділянок дійсно не укладався та не міг укладатися у період відводу земельних ділянок бо не було ще предмету договору - самих земельних ділянок.

Про наміри ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна" свідчить оригінал листа підписаний виконавчим директором ПзП "ЛУКОЙЛ-Україна".

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач порушив вимоги ч. З ст. 123 Земельного кодексу України (2768-14) , де вказано що юридична особа зацікавлена в одержані земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської селищної, міської ради.

Висновок суду апеляційної інстанції не правомірний, оскільки ТОВ "Гілтон" зверталось до міської ради м. Дніпропетровська з відповідним клопотанням. Про цей факт свідчать листи № 44 та № 45 від 23.11.2005 на ім'я Голови міської ради м. Дніпропетровська Куліченко I.I.

Оскільки прийняті по суті справи судові рішення грунтувалися на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування, то касаційна інстанція позбавлена можливості зробити висновок про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів підлягають скасуванню з направленням її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -ухвалила:

Касаційні скарги Дніпропетровської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "Гілтон" задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.