Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 р.

у справі № 2-25/7841-2006А господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Рей"

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання противоправним та нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р., позов задоволено: визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПI у м. Сімферополі від 11.03.2006р. № 0004811502/0 про зменшення в картці особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Рей" суми бюджетного відшкодування, задекларованої за грудень 2005 року, на 286 438,00 грн. на підставі пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Судові рішення вмотивовані висновком суду про відсутність порушення позивачем пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , оскільки уточнення позивачем показників податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2003 р. - червень 2004р. шляхом збільшення сум, заявлених до бюджетного відшкодування за вказаний період, безвідносно до того, чи здійснювалася раніше податковою інспекцією перевірка показників податкових декларацій за такий же період, відповідає правильному застосуванню пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону; пунктом 17.2 статті 17 цього ж Закону встановлено обов'язок платника податків нарахувати і сплатити штраф при самостійному виявленні помилки у разі заниження суми податкового зобов'язання, а не бюджетного відшкодування.

В касаційній скарзі ДПI у м. Сімферополі просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року відтворив в рядках 23.1 та 23.3 податок в загальній сумі 286 438,00 грн., що відповідає в сумі 279 293,00 грн. значенню рядка 8.2 додатка 3 та в сумі 7 145,00 грн. значенню рядку 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду /листопаду 2005 року/; до податкової декларації за листопад 2005 року позивачем були подані уточнюючі розрахунки про виправлення помилок в сторону збільшення сум бюджетного відшкодування за липень 2003 р. - червень 2004 р.; відповідач за результатами перевірки правильності декларування позивачем сум податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2003р. по 01.04.2004р., підтвердив заявлені суми податку, про що свідчить акт ДПI у м. Сімферополі від 19.08.2004р. № 826/23-8/31367826.

Доводи податкової інспекції про відсутність підстав для задоволення позову полягали в тому, що до суми бюджетного відшкодування за листопад 2005 року позивачем включені суми податку за попередні звітні податкові періоди /липень-грудень 2003 року; січень - червень 2004 року/, тоді як підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції Закону від 25.03.2005 р. (2505-15) № 2505-IУ/ обмежує суму від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, сумою податку, фактично сплаченою отримувачем товарів /послуг/ у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів /послуг/.

Як встановлено, контролюючим органом за результатами перевірки ТОВ "Грін Рей" за період з 01.01.2003р. по 01.04.2004р. підтверджена правильність декларування товариством сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню за вказаний період.

Листом від 02.03.2006р. № 6022/10/23-4 ДПI у м. Сімферополі повідомила позивача на його лист від 27.01.2006р. № 7 про відсутність підстав для позапланової перевірки ТОВ "Грін Рей" з питання достовірності декларування бюджетного відшкодування за грудень 2005 року у зв'язку з тим, що правильність декларування бюджетного відшкодування за липень 2003 р. - червень 2004 р. перевірялася податковим органом раніше /акт від 19.08.2004р. № 826/23-8/31367826/, а за період з 01.04.2004р. по 01.07.2004р. суми бюджетного відшкодування, задекларовані з поданням уточнюючих розрахунків, менші 100 тис. грн. /а.с. 28-29/.

Таким чином, контролюючий орган не знайшов підстав для повторної перевірки правильності декларування позивачем сум ПДВ за липень 2003р. - червень 2004р.

Додатково до вказаної вище підстави для задоволення позову, слід зважити і на те, що, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів /послуг/ в ціні придбання таких товарів /послуг/.

На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. N 309-VI (309-17) .

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .