Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого

Цуркана М.I.

Суддів:

Кобилянського М.Г.

Ліпського Д.В.

Амєліна С.Є.

Юрченка В.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення одноразової щорічної грошової допомоги, яка переглядається за касаційною скаргою УПСЗН Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 4 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2006 року

у с т а н о в и л а :

У травні 2006 року ОСОБА_1., посилаючись на порушення вимог частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення заборгованої грошової допомоги.

Зазначав, що йому, як учаснику бойових дій, відповідно до згаданого Закону щорічно до 5 травня належить виплачувати одноразову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Оскільки у 2003 році виплата становила 90 грн., у 2004 році - 120 грн., а у 2005 році - 250 грн., тобто у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком визначеною законами України на відповідний період, - просив стягнути з відповідачів 1898,75 грн. заборгованої суми.

Судом до участі у справі в якості співвідповідачів залучені Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України.

Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 4 липня 2006 року позов ОСОБА_1. до УПСЗН Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області задоволено та стягнуто 1898,75 грн. заборгованості по щорічній грошовій допомозі.

В задоволені позовних вимог до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2006 року постанова суду першої інстанції змінена, з УПСЗН Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області стягнуто 1410 грн. заборгованості по щорічній грошовій допомозі.

У касаційній скарзі УПСЗН, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове, про відмову у позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позов ОСОБА_1. розглянутий судами як адміністративний, тобто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС) України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні суди за правилами цього Кодексу.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено суддею одноособово, тобто неповноважним складом суду, то зазначена обставина була безумовною підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд (пункт 1 частини 1 статті 204 КАС України (2747-15) ).

Проте, переглядаючи справу, апеляційний суд сам допустився помилки, залишивши незаконне рішення без змін.

Порушення судами норм процесуального права призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обгрунтованості (стаття 159 КАС України (2747-15) ) і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції.

Тому, на підставі частини 2 статті 227 КАС України (2747-15) , керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230 цього Кодексу, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити частково.

Постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 4 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2006 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України (2747-15) .