Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Харченка В.В.

Суддів Васильченко Н.В.

Кравченко О.О.

Гончар Л.Я.

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Маріупольського міського споживчого товариства на постанову господарського суду Донецької області від 11 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28 вересня 2007 року у справі за позовом Маріупольського міського споживчого товариства до Управління Пенсійного фонду України Iллічівського району м. Маріуполя про визнання недійсним рішення,-

Встановила:

У лютому 2007 року Маріупольське міське споживче товариство звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України Iллічівського району м. Маріуполя про визнання недійсними вимог про сплату боргу від 05.12.2006 року № Ю-527, від 04.01.2007 року № Ю-15, від 06.02.2007 року № Ю-65. Борг нарахований по відшкодуванню витрат по виплаті та доставці пільгової пенсії ОСОБА_1

В обгрунтування своїх вимог позивач послався на те, що гр. ОСОБА_1 працював на підприємстві у якості електрозварника не повний робочий день, а тому він не має права на отримання пенсії за Списком № 2.

Постановою господарського суду Донецької області від 11 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28 вересня 2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Маріупольського міського споживчого товариства, в якій ставиться питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Маріупольського міського споживчого товариства задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем, згідно пункту 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IУ (1058-15) (надалі Закон № 1058), у зв'язку з несплатою сум, позивачеві надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, випалаченої громадянину ОСОБА_1 (колишньому працівнику позивача, якому була призначена і сплачується пенсія на підставі п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) ). Право на пенсію на пільгових умовах (за Списком № 2) у якого виникло з 03.08.2006 року.

Відмовляючи у позові, суди обох інстанцій обгрунтовано послались на те, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві електрозварником повний робочий день. У відповідності до п.2 Прикінцевих положень Закону України №1058 (1058-15) , підприємства та організації із коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах із шкідливими та важкими умовами праці (Список №2).

Пунктом 6 Iнструкції "Про порядок нарахування та виплату страхувальником та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України", затвердженої постановою Правлінням Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (z0064-04) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 року № 64/8663 (надалі Iнструкція), встановлено порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій. Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України №1058 (1058-15) .

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції і вважає, що суди дали об'єктивну оцінку всім доказам у справі, правильно і повно встановили характер спірних правовідносин, і вірно застосували до них норми матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220,220-1,230 - Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -Ухвалила:

Касаційну скаргу Маріупольського міського споживчого товариства відхилити, а постанову господарського суду Донецької області від 11 травня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.