К-11949/07 Про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення (ПДВ) - 23.07.2008 Прийняття

У вересні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом, у якому з урахуванням заяви від 12.12.2006р. поставлено питання про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Броварської МДПІ Київської області, правонаступником якої є Броварська ОДПІ Київської області, №0000042304/0 від 14.09.2006р. в частині 18024589,00грн. в т.ч. основного платежу в сумі 17628624,00грн., штрафних санкцій в сумі 395947,00грн., та №0000652301/0 від 14.09.2006р. повністю.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що висновки податкового органу про відсутність підстав у підприємства для оподаткування за нульовою ставкою відповідно до вимог п.п.6.2.6 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств є помилковими. Крім того, позивач стверджує, що повідомив перевіряючих, що питання правомірності застосування ТОВ "Євроресурс" нульової ставки податку на додану вартість вже досліджувалось в межах проведеної попередньої податкової перевірки.

Постановою господарського суду Київської області від 14 грудня 2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2007р., позовні вимоги ТОВ "Євроресурс" було задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Броварської МДПІ Київської області №0000042304/0 від 14.09.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ на суму 18024589,00грн., в.т.ч 17628642,00грн. основного платежу та 395947,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення №0000652301/0 від 14.09.2006р. – повністю.

Судові рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується статус позивача як сільськогосподарського товаровиробника, а тому підприємство правомірно у 2004р. та 2005р. застосовувало нульову ставку оподаткування податком на додану вартість.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Броварська ОДПІ Київської області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Прокуратура Київської області, підтримуючи вимоги касаційної скарги Броварської ОДПІ Київської області на підставі ст. 217 КАС України звернулась до Вищого адміністративного суду України із заявою про приєднання до касаційної скарги.

У судовому засіданні 16.07.208р. оголошувалась перева до 10-00год. 23.07.2008р..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено позапланову комплексну виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Євроресурс" за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р., про що складено акт №394/232 від 06.09.2006р..

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 та п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, контролюючим органом зроблено висновок відповідно якого позивач не може користуватись пільгою, передбаченою п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки продукція тваринництва вирощена (виготовлена) не на власних виробничих потужностях та належними підприємству трудовими ресурсами, а було отримано її у іншого суб’єкта господарювання – СВАТ "Агрокомбінат "Каліта".

На підставі висновків акту перевірки від 06.09.2006р. податковим органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 14.09.2006р.:

- №0000042304/0 про зменшення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за 2004р. на суму 5848425,00грн., за 2005р. на суму 11780602,00грн.;

- №0000652301/0 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 34816797,00грн. в т.ч. основного платежу – 12345993,00грн. та 22470804,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору від 07.12.2000р. та додаткової угоди від 22.02.2006р., позивач має у користуванні за цільовим призначенням – веденням сільськогосподарського виробництва, земельну ділянку площею 127,8га на умовах оренди терміном на 10 років.

На підставі договорів №1/1 від 11.09.2000р., №1/2 від 25.07.2000р., №8/2000 від 10.08.2000р. ТОВ "Євроресурс" було придбано поголів’я свиней.

На підставі договорів №0-45 від 07.09.2000р. та №02-26 від 15.06.2000р. з СВАТ "Агрокомбінат "Каліта" останнім було надано позивачу послуги по відгодуванню та вирощуванні свиней на власних виробничих потужностях. По закінченню кожного звітного періоду сторонами складались акти виконаних робіт по відтворенню та вирощуванню тварин.

Відповідно до п.п. 6.2.6. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" сільськогосподарський товаровиробник – фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів’я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Крім того, підтвердженням статусу особи як сільськогосподарського товаровиробника може бути її реєстрація як платника фіксованого сільськогосподарського податку відповідно до ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Статтею - 81 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства. Для цілей цієї статті вживаються, зоерема, такий термін, як діяльність у сфері сільського господарства, що уособлює в собі - діяльність з виробництва продукції тваринництва, а саме свійської худоби, у тому числі (але не виключно) продукції птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів та змій, інших їстівних ссавців, птахів та плазунів.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Євроресурс" насамперед виходили з того, що позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, у звязку з тим, що він є орендарем земельної ділянки площею 127,8га, отриманої від Калитянської селищної Ради, яка є обєктом оподаткування відповідно до ст. 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок". Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) п.7 ст.2 передбачено, що у разі коли за результатами діяльності у звітному (податковому) році сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, у наступному звітному (податковому) році податки, збори (обов'язкові платежі) сплачуються таким платником податків на загальних підставах в установленому законодавством порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що відповідно до вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та абз. 3 п.3 "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах і власної сільськогосподарської сировини", постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. №271 (271-99-п) , судам попередніх інстанцій необхідно було встановити дотримання позивачем визначення питомої ваги обсягів продажу продукції власного виробництва в загальній сумі валового доходу підприємства, що є необхідною умовою для надання позивачу на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість.

Крім того, необхідною умовою для вирішення даного спору є встановлення обставин повязаних з тим, що судами не перевірено та документально не підтверджені докази про кількість закупленої позивачем худоби у співставленні із отриманою кількістю за актами приймання-передачі виконаних робіт від "Агрокомбінат "Каліта" та реалізованою кількістю худоби переробним підприємствам, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Частиною 2 ст. 227 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, оспорювані рішення судів попередніх інстанцій не є законними, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області – задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 14 грудня 2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2007р. скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.