Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним нарахування йому пенсії за вислугу років фінансовим відділом Управління Служби безпеки України у м. Києві (пенсійна справа №10516) з 15.11.2006 у розмірі 1058,49 грн., з врахуванням суми додаткових видів грошового забезпечення в розмірі 1269,60 грн.; визнати недійсним розмір, призначеної позивачу Управлінням Служби безпеки України в м. Києві пенсії за вислугу років -1058,49 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахування позивачу пенсії за вислугу років з 15.11.2006 з суми грошового забезпечення за місяць за останньою штатною посадою перед звільненням в розмірі 3308,43 грн., з врахуванням суми додаткових видів грошового забезпечення в розмірі 3021,43 грн., згідно з грошовим атестатом серіїНОМЕР_1, у відповідності до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і у встановлені порядок та строк почати виплату позивачу розміру перерахованої пенсії та суму різниці між попереднім і перерахованим розмірами пенсії.

11.04.2008 позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить уточнити пункт 3 своїх позовних вимог і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у встановлені порядок та строк, провести перерахунок позивачу пенсії за вислугу років з 15.11.2006 з суми грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в розмірі 3308,43 грн., враховуючи відповідні розміри окладів за посадою, військовим званням, процентної надбавки за вислугу років і суму, в розмірі 3021,43 грн., щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, згідно з грошовим атестатом позивача серіїНОМЕР_1, у відповідності із вимогами ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 №2262-12 в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців"від 04.04.2006 (3591-15) №3591-15, забезпечити початок та подальші виплати позивачу розміру даної перерахованої пенсії і виплату суми різниці між попереднім і перерахованим розмірами пенсії.

Позивач не погоджується з розрахунком пенсії, який проведений на підставі ст. 40 Закону України "Про бюджет України на 2006 рік" за останні 24 календарні місяці перед звільненням з органів внутрішніх справ осіб офіцерського складу та без урахування щомісячної надбавки (доплати) встановленні особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені на службі, яку він отримував під час проходження служби. Позивач вважає, що відповідачами на момент обчислення і розрахунку пенсії допущені порушення діючого законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також соціальний і правовий захист військовослужбовців.

21.04.2008 в судовому засіданні судом ухвалено залучити у якості другого відповідача Управління Служби безпеки України у м. Києві.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів надали заперечення на позов, у яких проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, викладених у запереченнях.

Зокрема, представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про бюджет України на 2006 рік" при обчисленні пенсій військовослужбовцям у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі. Зміст зазначеної норми зупиняє дію ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в частині включення додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців при обчислення пенсій окремим категоріям громадян. Так як позивач підпадає під категорію військовослужбовців на яких поширювалася ч. 2 ст. 40 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", при обчисленні пенсії не були включені деякі додаткові види грошового забезпечення на час звільнення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.04.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.04.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ОСОБА_1. наказом начальника ДСТСЗІ СБУ від 13.11.2006 №171-ос у відповідності до п. "б" ст. 65 та п. "в" ст. 66 "Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України" звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за станом здоров'я.

Фінансовим відділом Управління Служби безпеки України у м. Києві здійснено обчислення та призначено пенсію за останні 24 календарні місяці перед звільненням та без урахування щомісячної надбавки (доплати), встановленої особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі, яку він отримував під час проходження служби.

На свої звернення до Управління Служби безпеки України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Пенсійного фонду України щодо перерахунку розміру пенсії позивач отримав листи Управління Служби безпеки України у м. Києві від 20.02.2007 №51/17/б-127, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.07.2007 №12067/12 та від 01.10.2007 №23897/12, якими позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії. В обґрунтування своїх відповідей відповідачі посилались на те, що підстави для перегляду розміру пенсії позивача відсутні, оскільки відповідно до ст. 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" при звільненні у 2006 році для обчислення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) та членам їх сімей до грошового забезпечення враховувались відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним званням), процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На момент звернення позивача до суду, перерахування позивачу раніше призначеної пенсії за вислугу років з суми грошового забезпечення за місяць за останньою штатною посадою перед звільненням з врахуванням суми додаткових видів грошового забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла на момент звільнення позивача та обчислення і призначення йому пенсії) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Судом встановлено, що позивач як особа, що проходила кадрову військову службу у Службі безпеки України, належить до тих суб'єктів, які згідно зі ст. 1- 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" мають право на пенсійне забезпечення за цим законом.

Статтями 44, 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що територіальні управління пенсійного фонду України здійснюють перерахунок пенсії у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що при звільненні у 2006 році для обчислення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , та членам їх сімей до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому при обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.

Зміст зазначеної норми зупиняє дію ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в частині обчислення пенсії з урахуванням окладу за посадою, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) справа № 1-29/2007 у справі щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) положень ст.ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначено, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України).

Закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Конституційний Суд України в даному рішенні прийшов до висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України.

Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на пенсійне забезпечення (в даному випадку це стосується можливості реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання пенсійного забезпечення, розмір якого визначається у певному порядку, відмінному від пенсій для решти категорії громадян), будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як свідчить позиція Суду ЄС у справі ОСОБА_2v. Home Office (Case 41/74 ОСОБА_2 v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, а тому, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що дії відповідачів суперечать нормам ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", відмова у перерахунку пенсії є необґрунтованою, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Управління Служби безпеки України у м. Києві щодо нарахування пенсії та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Поряд з цим, відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В контексті положень ст. 162 КАС України вимога позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахування позивачу пенсії за вислугу років з зазначеної позивачем суми грошового забезпечення за місяць за останньою штатною посадою перед звільненням та з врахуванням зазначеної суми додаткових видів грошового забезпечення не може бути задоволена судом, оскільки вирішення питання щодо розрахунку та визначення конкретного розміру пенсії особи належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, про що суд зробив відповідний висновок.

Вимога позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві забезпечити подальші виплати позивачу розміру перерахованої пенсії за висновком суду задоволенню не підлягає, оскільки в контексті положень ст. 104 КАС України право на звернення до суду у особи виникає у разі порушення прав, свобод чи інтересів, а захист права, прав, свобод чи інтересів, що не порушені, на майбутнє КАС України (2747-15) не передбачено.

Відповідно ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 9, 69- 71, 94, 97, 158- 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у м. Києві щодо нарахування пенсії ОСОБА_1у відповідності до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"від 09.04.1992 №2262-ХІІ без урахування розміру грошового забезпечення за посадою, в тому числі отримуваної ним щомісячної надбавки (доплати), встановленої особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести, починаючи з 15.11.2006, перерахунок пенсії ОСОБА_1у відповідності до ч.3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ з урахуванням розміру грошового забезпечення, враховуючи оклад за посадою, в тому числі отримуваних ним щомісячних надбавок (доплат), встановлених особам, які мали право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і були залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії за період з 15.11.2006 до дати здійснення перерахунку.

5. Судові витрати в сумі 1,70 грн. присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.