К-13327/06 Про визнання усної угоди щодо поставки товару недійсною - 03.04.2008 Прийняття

У вересні 2003р. позивач звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом про визнання недійсними укладених в усній формі між відповідачами договорів щодо поставки товарів та застосування правових наслідків передбачених ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проведення перевірки дотримання податкового законодавства ТОВ "Фірма "Ступень" контролюючим органом було встановлено факт укладання договорів в усній формі щодо поставки товарів, однак установчі документи ПП "Укрпродукт-2002" (однієї із сторін) були визнані недійсними рішенням Петровського районного суду м.Донецька від 17.09.2002р. у справі №2-5700 з моменту їх реєстрації. Вказані обставини, на думку позивача, є підтвердженням укладання вказаної угоди з метою суперечною інтересам держави та суспільства, а саме, наявність наміру приховування доходів від оподаткування.

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Останнім рішенням господарського суду м.Севастополя від 13 грудня 2004р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача щодо укладення оспорюваної угоди між відповідачами умисно та з метою явно суперечній інтересам держави та суспільства, а також доказів спричинення шкоди інтересам держави в результаті виконання такої угоди.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 березня 2005р. рішення першої судової інстанції було скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя в повному обсязі. Визнано недійсними угоди між ТОВ "Фірма "Ступень" та ПП "Укрпродукт-2002" щодо купівлі-продажу будматеріалів по рахунку №242 від 22.05.2002р. у сумі 7032,00грн. та за надання послуг автоперевезення та механізмів по рахунку №251 від 27.05.2002р. у сумі 6894,00грн.. Стягнуто з ПП "Укрпродукт-2002" на користь ТОВ "Фірма "Ступень" кошти одержані то недійсним угодам у сумі 13926,00грн.. Стягнуто з ТОВ "Фірма "Ступень" до Державного бюджету вартість одержаного по недійсним угодам на загальну суму 13926,00грн..

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції судова колегія апеляційної інстанції виходила з того, що оскільки рішенням Петровського районного суду м.Донецька від 17.09.2002р. у справі №2-5700, яке набуло чинності, визнано недійсними установчі документи ПП "Укрпродукт-2002", то вказані обставини є підставою для визнання недійсним усіх угод укладених таким суб’єктом підприємницької діяльності і застосування відповідних наслідків.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, до суду касаційної інстанції звернувся відповідач-1, яким у касаційній скарзі поставлено питання про скасування рішення апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення господарського суду м.Севастополя від 13 грудня 2004р., або направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення контролюючим органом перевірки ТОВ "Фірма "Ступень" з питань дотримання податкового законодавства було встановлено, що у 2002р. між ТОВ "Фірма "Ступень" та ПП "Укрпродукт-2002" були досягнуті усні угоди на поставку товарів та надання послуг на загальну суму 13926,00грн.. Накладними, платіжними дорученнями та податковими накладними наявними в матеріалах справи підтверджується виконання вказаних угод в повному обсязі.

Разом з тим, як на підставу своїх вимог, щодо визнання недійсними угод укладених між відповідачами, позивач посилається на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 17.09.2002р. у справі №2-5700 яким було визнано недійсними установчі документи ПП "Укрпродукт-2002" з моменту реєстрації, а свідоцтво платника ПДВ – з моменту його видачі.

Згідно статті 49 ЦК УРСР, який втратив чинність з 1 січня 2004 року, встановлено обставини визнання недійсною угоди, яка укладена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. За наявності умислу на укладення такої угоди у обох сторін – в разі виконання угоди обома сторонами – в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

1 січня 2004 року, згідно з пунктами 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) втратив чинність.

Чинним Цивільним кодексом України (435-15) не передбачено таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, встановлених статтею 49 Цивільного кодексу УРСР, а також відповідальності (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції – стягнення в дохід держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація. Стаття 228 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Згідно з частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Отже, застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, встановлених законом, чинним на момент укладення угоди, але положення якого відсутні у Цивільному кодексі України (435-15) на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до п.5 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського Кодексу України (436-15) , положення Господарського кодексу України (436-15) щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що визнання недійсними установчих документів суб’єкта підприємницької діяльності є передумовою скасування угод укладених таким суб’єктом господарювання та застосування певних наслідків. Для застосування санкцій передбачених ст. 208 ГК, що кореспондуються зі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, щодо господарського зобов'язання яке визнається недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною. Визнання недійсними установчих документів суб’єкта підприємницької діяльності з підстав його створення без мети здійснення підприємницької діяльності, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. За ухилення від сплати податків передбачено кримінальну відповідальність, однак, докази порушення кримінальної справи по даному факту відсутні.

За наведених обставин, відсутні підстави для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не вбачається, в чому ж полягала така мета, а також не доведено, що метою її укладення було настання протиправних наслідків, а отже відсутні підстави для застосування відповідних наслідків.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 березня 2005р. необхідно скасувати, провадження у справі щодо розгляду вимог про визнання угоди недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави і суспільства, підлягає закриттю із скасуванням судового рішення господарського суду м.Севастополя від 13 грудня 2004р. у цій частині, а в іншій частині судове рішення першої інстанції від 13 грудня 2004р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ступень" - задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31 березня 2005р. – скасувати.

Рішення господарського суду м.Севастополя від 13 грудня 2004р. в частині відмови у задоволенні позову про визнання угоди недійсною скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті – залишити без змін..