Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 01 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до прокуратури Петровського району м. Донецька про визнання бездіяльності неправомірною, -

встановила:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом в якому вказувала, що 29 червня 2000 року співробітниками органів внутрішніх справ з грубими порушеннями процесуальних норм було затримано її сина ОСОБА_2

За результатами проведеної перевірки прокуратурою Петровського району м. Донецька 10 червня 2005 року було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, яку постановою Петровського районного суду м. Донецька від 10 серпня 2005 року було скасовано, а матеріали прокурорської перевірки повернуто для проведення додаткової перевірки.

Проте до грудня 2005 року відповіді заявниця так і не отримала у зв'язку з чим звернулась до прокуратури Донецької області, після чого прокуратурою Петровського району їй було повідомлено про те, що в серпні 2005 року постановою відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо невчасного повідомлення про результати додаткової перевірки її скарги та зобов'язати прокуратуру видати їй копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 01 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 березня 2006 року, ОСОБА_1 у відкритті провадження за її позовом було відмовлено.

В касаційній скарзі позивачка, посилаючись на необгрунтованість висновків суду та їх невідповідність фактичним обставинам справи, просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивачка оскаржує бездіяльність прокуратури щодо несвоєчасного повідомлення про наслідки додаткової перевірки її скарги та просить надати копію постанови про наслідки перевірки, що регламентується нормами кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) , призначенням цього Кодексу є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Статтею 2 визначені завдання кримінального судочинства, якими, крім іншого, є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь.

Відповідно до вимог ст. 236 КПК України (1001-05) , скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу.

Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при передньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.

У зв'язку з цим слід зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у поряду, встановленому КПК України (1001-05) , оскільки діяльність посадових осіб у кримінальному процесі, як і діяльність суду, має свої особливості, а тому згідно п.2 ч.2 ст. 17 КАС України (2747-15) виключена з-під юрисдикції адміністративних судів.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів не спростовують і зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні порушення норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 01 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 березня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і підлягає оскарженню за винятковими обставинами у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .