Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.I.

Усенко Є.А.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача 1: не з'явився.

відповідача 2: не з'явився.

розглянувши касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р.

у справі № 11/76-ПД-05

за позовом Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції

до 1. Приватного підприємства "Самер", 2. Приватного підприємства "Альма"

про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2005 р. Новокаховська ОДПI звернулась з позовом про визнання договору від 22.07.2002 р., укладеного між ПП "Самер" та ПП "Альма" недійсним на підставі ст.49 ЦК України (у редакції 1963 (1540-06) р.) та ст.207, 208 ГК України (436-15) , з застосуванням наслідків, передбачених цими статтями. Зобов'язати відповідача-2 (ПП "Альма") повернути відповідачу-1 (ПП "Самер") усе одержане ним за договором від 22.07.2002 р. на загальну суму 20000,00 грн. Стягнути з відповідача-1 на користь держави вартість отриманого ним за договором на загальну суму 20000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.03.2005 р. позов Новокаховської ОДПI задоволено. Визнано недійсною, на підставі ст.49 ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) р.), угоду з поставки помідорів, укладену між ПП "Самер" та ПП "Альма", змінену сторонами угоди за предметом 25.03.2003 р. на купівлю-продаж труб, бувших в ужитку, вартістю 20000 грн.

Зобов'язано ПП "Альма" повернути ПП "Самер" 20000 грн.

Стягнуто з ПП "Самер" в доход держбюджету 70 тонн бувших у вжитку труб, отриманих від ПП "Альма" 25.03.2003 р. за накладною №11.

Стягнуто з ПП "Альма" та з ПП "Самер" в доход держбюджету по 142,50 грн. держмита та на користь ДП "Судовий інформаційний центр" по 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р. рішення місцевого господарського суду скасовано частково.

Визнано недійсним договір поставки сільськогосподарської продукції від 22.07.2002 р., укладений між ПП "Самер" та ПП "Альма", на підставі ст.49 ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) р.).

Стягнуто з ПП "Альма" в доход державного бюджету 20000 грн. та судові витрати.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 у запереченнях на касаційну скаргу просив в задоволенні скарги відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено у справі, 22.07.2002 р. ПП "Самер" та ПП "Альма" укладено договір поставки сільськогосподарської продукції, за умовами якого ПП "Альма" прийняло на себе зобов'язання поставити, а ПП "Самер" прийняти і оплатити томати по ціні 300 грн. за тонну на суму 20000 грн.

Платіжним дорученням №5 від 26.07.2002 р. ПП "Самер" перерахував ПП "Альма" 20000 грн. з призначенням платежу - оплата за томати згідно договору №б/н від 20.07.2002 р.

ПП "Альма" прийняті на себе зобов'язання за договором не виконало, томати на суму 20000 грн. на користь ПП "Самер" не поставило, товарно - транспортна накладна, накладна, податкова накладна, рахунок фактура відповідачу-1 не надавались.

На підставі накладної від 25.03.2003 року № 11 ПП "Альма" здійснило поставку ПП "Самер" труб, що були в ужитку, загальною вартістю 20000 грн.

Оскільки докази укладення сторонами додаткової угоди до спірного договору про зміну предмету договору, як це передбачено п.6.2 договору від 22.07.2002 р., відсутні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поставка ПП "Альма" на користь ПП "Самер" труб, що були в ужитку, є окремою усною угодою купівлі-продажу, оформленою накладною від 25.03.2003 року № 11, і не може вважатись виконанням договору від 22.07.2002 р. Вимоги про визнання недійсною угоди з постачання труб, оформленою накладною від 25.03.2003 року № 11 не заявлялись.

Рішенням міського Малиновського районного суду м.Одеси від 11.02.2003 р., встановлено що реєстрація ПП "Альма" здійснена з порушенням діючого законодавства, на втрачений ОСОБА_1 паспорт невідомою особою, у зв'язку з чим установчі документи ПП "Альма" (зареєстровані Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради 14.03.2002 р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних заяв №03567960Ю0021057) визнано недійсними з моменту реєстрації. Свідоцтво платника ПДВ №22686818, видане 11.04.2002 р. визнано недійсним з моменту видачі. Рішення суду набрало законної сили 11.03.2003р.

За змістом ст.49 ЦК України (435-15) , недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Враховуючи, що спірна угода з поставки сільськогосподарської продукції від 22.07.2002 р. була виконана лише ПП "Самер" шляхом перерахування ПП "Альма" 20000 грн., ПП "Альма" на користь ПП "Самер" по факту отримання передплати у сумі 20000 грн. за томати податкову накладну не виписувало, судом зроблено висновок, що оскаржувана угода була виконана в односторонньому порядку.

Наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання установчих документів підприємства недійсним за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст.49 ЦК України (435-15) .

Крім того, відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Перевіряючи дійсність оспорюваної угоди стосовної її відповідності ст.49 ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) р.) діючій на момент укладення цих угод, господарські суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що зазначений Кодекс втратив чинність з 01.01.2004 р.Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 р., серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не містить санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст.49 ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) р.).

За змістом ч.2 ст.5 ЦК України (435-15) Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

З огляду на зазначене, застосування судами при вирішені спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення оспорюваних угод, але відсутніх в Цивільному кодексі України (435-15) на момент ухвалення рішення, є помилковим.

Обгрунтовуючи позов, податкова інспекція посилається на норми Господарського Кодексу України (436-15) , які підтримують можливість визнання угод недійсними, а також передбачають настання наслідків в разі визнання господарського зобов'язання недійсним, аналогічних тим, що встановлювались ст.49 ЦК України (в редакції 1963 (1540-06) р.), однак судами попередніх інстанцій ці матеріально-правові підстави позову не розглядались.

Згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України (436-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 р., господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст.ст.207, 208 ГК України (436-15) застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України (435-15) є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України (436-15) , застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною, і не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Частиною 1 ст.208 ГК України (436-15) передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст.238 ГК України (436-15) . Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст.250 ГК України (436-15) .

Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а тому судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обгрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р. та рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.03.2005 р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.