Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів : Бутенка В.I.(доповідач),

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Головне управління земельних ресурсів Київської міської ради, про скасування рішення Київської міської ради, скасування державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив скасувати рішення Київської міської ради від 23.12.2003р. № 312/1187 "Про передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд" в частині відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; скасувати державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 9121653 та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2006 року провадження у справі закрито на підставі п.4 ч.1 ст. 157 КАС України (2747-15) .

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2006 року це судове рішення змінено в частині підстав закриття провадження у справі з посиланням на п.1 ч.1 ст. 157 КАС України (2747-15) замість п.4 ч.1 ст. 157 КАС України (2747-15) .

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому він посилається на порушення судами норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як було встановлено судами, 16 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій зазначав, що він з 1988 року відкрито користувався земельною ділянкою площею 0,10 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1

З метою оформлення права власності позивач у 1994 році подав до Київської міської ради заяву про відведення йому цієї земельною ділянки.

Рішенням Київської міської ради від 17 лютого 1994 року № 12 ОСОБА_1надано дозвіл на складення проекту відведення земельної ділянки.

Як зазначав позивач, у березні 2004 року йому стало відомо, що рішенням Київської міської ради від 23 грудня 2003 року № 312/1187 (ra_312023-03) вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 та видано їй державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 9121653.

Наведені обставини і слугували підставою для звернення ОСОБА_1 із позовом про визнання його права приватної власності на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1

При цьому судом першої інстанції також було встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 березня 2005 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про скасування рішення Київської міської ради від 23.12.2003р. № 312/1187 (ra_312023-03) "Про передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд" в частині відведення ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; скасування державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 9121653 та визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1.

Таким чином, районний суд дійшов висновку про те, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили з того самого спору і між тими самими сторонами та закрив провадження у адміністративній справі на підставі п.4 ч.1 ст. 157 КАС України (2747-15) .

В той же час, суд апеляційної інстанції, змінивши рішення районного суду в частині підстав щодо закриття провадження у адміністративній справі, обгрунтовано виходив з того, що даний спір виник із земельних правовідносин і має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із прийняттям Київською міською радою рішення від 23 грудня 2003 року № 312/1187 (ra_312023-03) , на підставі якого третя особа набула права власності на спірну земельну ділянку.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на спірну земельну ділянку, відновлення порушеного права зі сторони третьої особи, яка, як і позивач, на підставі рішень владних органів претендує на користування землею.

Тобто між даними особами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Правовідносини, які склалися між сторонами, виникли з права власності на спірне майно, а відтак не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки не відносяться до публічно-правових відносин.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (2747-15) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (2747-15) .

Iз урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було.

За правилами ч.3 ст. 220-1, ч.1 ст.224 КАС України (2747-15) , якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.