Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання не чинним протоколу та зобов'язання призначити пенсію, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2006 року

У травні 2006 рокуОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді (УПФ) про визнання не чинним протоколу від 15 квітня 2006 року № 164 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію з моменту звернення.

Зазначав, що у березні 2006 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пільгової пенсії за віком на підставі поданої трудової книжки і уточнюючої довідки. Протокольним рішенням УПФ від 15 квітня 2006 року № 164 у задоволенні заяви відмовлено.

Посилаючись на те, що такі дії суперечать вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , просив зобов'язати відповідача призначити та оформити належним чином пільгову пенсію у відповідності до статті 13 даного Закону, як особі із загальним стажем роботи 34 роки 10 місяців 22 днів, з яких 18 років 2 місяці на роботі із шкідливими умовами праці.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзіОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 21 березня 2006 рокуОСОБА_1 звернувся до УПФ з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі трудової книжки та уточнюючої довідки Кіровоградського АТЗТ залізобетонних виробів і конструкцій про особливий характер та умови праці.

Згідно копії трудової книжкиОСОБА_1 працював на підприємстві з 26 серпня 1971 року бетонником, з 2 грудня 1975 року формовщиком, з 7 січня 1987 року мотористом бетономішалки, з 1 січня 1988 року мотористом бетонозмішувальних установок, а 1 березня 1996 року звільнений.

Відповідно до запису в трудовій книжці від 11 березня 2006 року пропущено запис за 1978 рік про те, щоОСОБА_1 наказом № 1 від 2 січня 1978 року переведений мотористом підземних галерей на подачі інертних і на обслуговуванні механізмів цементних магістралей.

Актом зустрічної перевірки про пільговий характер роботи позивача від 4 квітня 2006 року, проведеної спеціалістами УПФ встановлено, що наказом № 1 від 2 січня 1978 рокуОСОБА_1 переведений в бригаду формувальників і згідно даних відомостей про заробітну плату рахується мотористом бетономішалки 3 розряду.

З урахуванням недостовірності даних уточнюючої довідки, відсутності даних про проведення атестації робочого місця позивача в період після серпня 1992 року УПФ протокольним рішенням від 15 квітня 2006 року № 164 у призначенні пільгової пенсії відмовлено.

Відмовивши у задоволенні позову суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком виходив з того, що позивачем не надано належних доказів про роботу із шкідливими умовами праці, які б давали підстави для виходу на пенсію в пільгових умовах, передбачених вищезазначеними нормами Закону.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Так, згідно підпункту "б" статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (Закон) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Міністерствами праці, юстиції та соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року у розділі "Відомості про роботу" записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (v1173400-56) року "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах" передбачено посаду моториста підземних галерей на подачу інертних та обслуговуванні механізмів цементних магістралей, однак судами встановлено, що запис в трудовій книжці ОСОБА_1 не достовірний і не відповідає первинній документації.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами частини 1 статті 101 Закону, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Це означає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган.

На підставі наказу Міністерства праці України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) "Про затвердження Порядку застосування Списків № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (z1451-05) та згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідний записів у ній" (637-93-п) видається довідка, яка уточнює характер роботи та дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

При проведенні перевірки достовірності видачі довідки та внесеного запису УПФ встановлено, що видана Кіровоградським АТЗТ залізобетонних виробів і конструкцій від 11 березня 2006 року уточнююча довідка не відповідає ні записам трудової книжки, ні інформації первинних документів, на підставі яких вона видана.

Таким чином, за обставин належної перевірки пенсійним органом достовірності наданих позивачем документів, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

За правилами частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 230 КАС України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.