Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Дашківській О.Є.,

за участю представників відповідача Ленчура Ю.Ю., Сябренка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах, яка переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 3 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року

У листопаді 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області (далі - УПФ України в Міжгірському районі Закарпатської області) про визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зазначали, що у грудні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, а ОСОБА_4 у березні 2006 року звернулися до пенсійного фонду із заявами про призначення пенсії відповідно із записами в трудових книжках та на підставі довідок про пільговий характер роботи в республіці Абхазія і середньомісячний заробіток.

Рішенням комісії УПФ України у Міжгірському районі Закарпатської області від 13 листопада 2006 року їм продовжено термін призначення пенсій до отримання відповіді з Державного фонду соціального страхування Грузії, оскільки виникли сумніви у достовірності поданих документів.

Посилаючись на те, що такі дії суперечать вимогам Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (далі - Закон № 1788), просили визнати дії відповідача неправомірними, визнати за ними право на пенсію за віком на пільгових умовах, зобов'язати УПФ України в Міжгірському районі Закарпатської області провести перерахунок пенсії з моменту звернення за призначенням пенсії та стягнути на їх користь по 3000 грн. моральної шкоди кожному.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 3 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2007 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії УПФ України у Міжгірському районі Закарпатської області щодо необгрунтованої затримки та продовження розгляду заяв позивачів про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Визнано за позивачами право на призначення такої пенсії, як працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та зобов'язано відповідача призначити виплат пенсій з моменту звернення з заявами.

У відшкодуванні моральної шкоди позивачам відмовлено.

У поданій касаційній скарзі УПФ України в Міжгірському районі Закарпатської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що у грудні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, а ОСОБА_4 у березні 2006 року звернулися із заявами про призначення пенсії до УПФ України в Міжгірському районі Закарпатської області для чого подали трудові книжки із записами про роботу в республіці Абхазія, довідки про пільговий характер роботи та про середньомісячний заробіток.

Із записів в трудових книжках вбачається, що ОСОБА_1 працював з 6 червня 1966 року по 1992 рік лісорубом у СпСу-2 тресту "Грузспецстрой" у Гагрському районі Республіки Абхазія; ОСОБА_2 з 14 березня 1973 року по 1992 рік малярем в даному тресті; ОСОБА_3 з 3 липня 1967 року по 1992 рік - трактористом трелювального трактора; ОСОБА_4 з 15 серпня 1968 року по 1992 рік лісорубом; ОСОБА_5 з 1971 по 1977 роки -лісорубом.

За змістом протоколу № 13 від 13 листопада 2006 року комісія по призначенню пенсій УПФ України в Міжгірському районі Закарпатської області продовжила термін призначення пенсій за вислугу років позивачам до отримання відповіді з Державного фонду соціального страхування Грузії, оскільки виникли сумніви у достовірності поданих ними документів.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, без такої перевірки, не можуть бути підставою для відмови чи затримки у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

У повному обсязі з такими висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду погодитися не може з таких підстав.

Законодавством, яке регулює правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян України та Республіки Грузії, зокрема, є Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення (268_513) від 9 січня 1995 року (Угоду ратифіковано Законом України від 22 листопада 1995 року № 446/95 (446/95-ВР) ).

Статтею 3 Угоди встановлено, що при визначенні права на пенсію за вислугу років враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Республіки Грузія, а також трудовий стаж, що визначається на території будь-якої із Сторін.

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян Сторін, членів їх сімей, здійснюється компетентними установами по законодавству і за рахунок Сторони, на території якої вини постійно проживають.

Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, який посвідчує стаж роботи є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) , для підтвердження спеціального трудового стажу (пільгового стажу або за вислугу років) приймаються лише уточнюючі довідки підприємств, установ організацій, або їх правонаступників.

Крім трудових книжок, позивачі подали відповідачу і довідки про заробітню плату.

За правилами частини першої статті 101 Закону № 1788 органи, що призначають пенсії мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Це означає, що перевірка достовірності виданих документів передбачена чинним законодавством і покладається на пенсійний орган.

Суди правильно зазначили, що самі по собі сумніви пенсійного органу у достовірності поданих документів не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

В той же час, суд залишив без належної оцінки доводи відповідача стосовно обґрунтованих сумнівів у достовірності документів, якими підтверджується пільговий стаж працівників.

Так, не спростовані твердження відповідача про те, що ОСОБА_4. надано підроблені документи, оскільки на відбитках печатки в трудовій книжці та печатки і кутового штампу в документах про стаж роботи й заробітну плату (довідки № 184 від 31.12.1992р.; від 31.12.1992р.) значиться "Грузинская ССР", тоді як на момент внесення записів в трудову книжку та на момент видачі довідок існувала Республіка Грузія; записи в цих документах та дані про роботу на ДП "Колочавський завод технологічного обладнання" свідчать про одночасне виконання робіт в різних державах, що фізично неможливо.

Без належної оцінки і відповідного спростування залишені твердження щодо недостовірності документів з подібних підстав і у решти позивачів.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача є передчасним.

Переглядаючи рішення, апеляційний суд допущених порушень суду першої інстанції не усунув, а залишивши рішення без змін, сам допустився помилки, оскільки його ухвала не відповідає вимогам статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту. Зокрема, ухвала не містить мотивів відхилення доводів апеляційної скарги.

Порушення вимог законодавства, що допущені судами попередніх інстанцій є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, а оскарженні рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.