К-1381/07 Про визнання неправомірною постанови про проведення обшуку та витребування вилученого при обшуку примірника договору - 02.04.2008 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 березня 2002 року про проведення обшуку, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2002 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2002 року, -

У травні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області із скаргою в порядку глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 березня 2002 року про проведення обшуку, в якій просив визнати вказану постанову неправомірною і витребувати з Кременчуцької ОДПІ вилучений у нього при обшуку примірник договору від 08.08.01 з ДП "Кременчуцький комбінат хлібопродуктів", а також копію постанови від 11.03.02.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2002 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2002 року, у прийнятті скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її в порядку, визначеному п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі на ухвалу судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2002 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2002 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права та направлення справи до належного суду для вирішення по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли під час розгляду справи.

Відмовляючи в прийнятті скарги, суд обґрунтовано виходили з того, що заявник оскаржує дії судді не в сфері управлінської діяльності, а постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 березня 2002 року про проведення обшуку, порядок оскарження якої регулюється кримінально-процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст.. 55 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.. 248-3 ЦПК України (1618-15) та п. 1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03. 12. 1997 р. № 13 "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян" (v0013700-97) , до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності.

Згідно з ст. ст. 126, 129 Конституції України судді при здійснені правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Рішення суду і відповідно дії чи бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України та законодавством про судочинство.

Зі змісту наведених положень вбачається, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з визначенням підвідомчості спорів, підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, зверненням рішення до виконання) можуть оскаржуватися у встановленому законом апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді, оскільки законом передбаченні інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

За таких обставин, суддя постановив законну ухвалу від 31 травня 2002 року, якою відмовив у прийнятті скарги.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що дана ухвала відповідає вимогам процесуального закону і обґрунтовано залишив її без змін.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки оскаржувані ухвали постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2002 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2002 року залишити без змін.