Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Усенко Є.А.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача 1: не з’явився.

відповідача 2: Тітової О.А.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

на рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2005 р.

у справі № 42/30-05

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління №15",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю ВО "Міськрембуд"

про визнання угоди недійсною, -

У березні 2004 р. ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова звернулась з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2002 р., укладеного між відповідачами – ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №15" та ТОВ ВО "Міськрембуд", на підставі ст. 49, 50 ЦК України (в редакції 1963 р.).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2005 р., залишеним без змін, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2005 р., в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі заперечень на касаційну скаргу не надали, представник відповідача-2 у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні скарги відмовити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Позивач та відповідач-1 представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.02.2002 р. між ВАТ "Ремонтно-будівельне управління-15" та ТОВ ВО "Міськрембуд" було укладено договір купівлі-продажу житлової будівлі літ. "Б-1" загальною площею 539,8 кв.м., розташованої у м.Харкові по вул.Ревкомівська, 62-а, на загальну суму 70120,64 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 11686,77 грн.

Розрахунок проведений покупцем в повному обсязі ще до підп исання договору, право власності на вказану будівлю, перейшло до нього 02.02.2002 р. з моменту нотаріального посвідчення договору (п.8 Договору).

Відповідно до пп.8.2.5 Статуту ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №15" виключною компетенцією загальних зборів товариства, які є вищим органом управління, є затвердження контрактів та договорів, що укладені на суму, яка перевищує 50% чистих активів товариства на момент укладення договору (контракту).

З акту перевірки №1615/15-2-15/05514347 від 21.04.2003 р. щодо дотримання ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №15 вимог податкового законодавства за період з 01.04.2000 р. по 14.04.2003 р., слідує, що на цей момент на балансі товариства знаходились основні засоби 1 групи вартістю 236,3 тис грн. та 2 групи вартістю 45,4 тис.грн., а всього на загальну суму 281700 грн.

Таким чином, сума оскаржуваного договору не перевищує 50% чистих активів товариства, а, отже, не потребує затвердження вказаного договору загальними зборами.

Враховуючи викладене, висновки судів про недоведеність позивачем укладення спірної угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, що є необхідною умовою визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК України (в редакції 1963 р.) є вірними. Вимоги позивача про визнання недійсною спірної угоди, на підставі ст. 50 ЦК України (в редакції 1963 р.) - безпідставні.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно довідки Харківського обласного управління статистики №4258/12-04 від 30.03.2004 р. ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №15" виключено з ЄДРПОУ 08.08.2003 р. на підставі повідомлення міської ради м.Харкова про скасування держреєстрації за рішенням власника.

Таким чином, на момент укладення спірної угоди ВАТ "Ремонтно-будівельне управління №15" перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

За змістом ст. 49 ЦК України ( в редакції 1963 р.), недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу – у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

При цьому слід враховувати, що зазначений Кодекс втратив чинність з 01.01.2004р. Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності з 01.01.2004 р., серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не містить санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 ЦК України (в редакції 1963 р.).

За змістом ч.2 ст. 5 ЦК України Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Норми Господарського Кодексу України (436-15) (ст.ст. 207, 208), який набрав чинності з 01.01.2004 р., підтримують можливість визнання угод недійсними, а також передбачають настання наслідків в разі визнання господарського зобов’язання недійсним, аналогічних тим, що встановлювались ст. 49 ЦК України (в редакції 1963 р.), однак, самі по собі, без зазначення позивачем цих норм матеріально-правовою підставою позовних вимог, не дають можливості суду для їх застосування при вирішенні даного спору.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.